fbpx

Українськi цiни португальської столицi

Діліться інформацією з друзями:

Всього якихось років шість тому Португалiя була однією з найбiднiших країн Євросоюзу. Під час кризи місцеві мешканці стали братися за брудну хатню роботу, якої до того не цуралися хiба що українськi заробiтчани. Як сьогодні живеться українцям у Португалії, розпитуємо в нашої землячки Ольги, яка живе в столиці країни Лісабоні.

– Кризи в Португалії вже давно немає. Уряд постійно підвищує мінімальну зарплатню. В державу вкладають великі інвестиції. Недалеко від нас розбудовують Oeiras Valley – це еквівалент Силіконової долини, що в США, Гугл відкрив центральний європейський офіс саме в Португалії. Тут створений один з найбільших у Європі «айтішний» центр, ведуться медичні дослідження світового рівня, розвиваються нові галузі, постійно потрібні спеціалісти.

У районі, де я мешкаю, будується багато нових модерних будинків – кондомінімумів, готелів, торгових центрів. У сусідньому районі відкрився міжнародний університет. Словом, життя кипить на повну.

Помічниками по господарству тут не тільки українські заробітчани працюють, але й бразильці, вихідці з Африки і самі португальці.

А українці тут вже давно позаймали також інші ніші: надають різноманітні лікувальні, косметологічні послуги, працюють у торгових центрах. Є й такі, що повідкривали тут свої фірми, магазини, юридичні центри, школи. Чимало українців купують житло (якщо людина легально працює, вона може взяти житло під невеликі відсотки в кредит), навчаються у вищих навчальних закладах та живуть звичним для португальців життям.

Молоко – найпопулярніший продукт

Нещодавно я читала статтю, що найбільш популярним продуктом за частотою покупок у португальських супермаркетах є молоко. І це справді так. Його тут купують блоками. Бо кожен португальський сніданок починається з пластівців, залитих молоком. Молоко коштує від 45 центів за літр. Я вже звикла до його злегка порошкового присмаку, хоча колись його дуже відчувала.
Як i в нас, на португальських прилавках є дешевi спреди. А справжнє вершкове масло коштує до 2 євро за 250 грамiв (середня ціна – 1 євро 30 центів).

Куди ж без м’яса і риби!

Португальцi люблять м’ясо. Люди навiть з мiнiмальними прибутками можуть дозволити собi його в щоденному рацiонi. Так, цiлу свіжу курку в Лiсабонi можна купити за 1,99–3 євро (за кiлограм виходить близько двох євро). Часто бувають акції, то можна по півтора євро за кілограм придбати, а курячі ніжки ще дешевші. Багато португальців «помішані» на здоровому харчуванні, тож обирають дієтичну грудинку, на яку теж часто бувають знижки. Свинина коштує там 2,5–3,5 євро за кiлограм, телятина трохи бiльше.

Порiвнюючи з м’ясом, риба у столицi Португалiї дорожча. Найдешевшу заморожену можна знайти від 3,5 євро, а щоб купити свіжу, треба викласти від 6 і вище євро. Втім, маленьку рибу для смаження можна придбати і по 2 євро за кілограм. А улюблену українцями скумбрію, яку португальці не надто поважають за її надто риб’ячий запах, теж можна купити за 2 євро. Ціна залежить ще й від того, де риба виловлена – в океані чи штучній водоймі. Для уважних маленькими буквами біля ціни завжди написане джерело вилову (oceano Аtlantico, Pacifico або ж agri­cultura).

У Португалiї досить дорогий хлiб – залежно вiд ваги й виробника, коштує вiд 50 центiв до 2 євро. Але вiн не є основним продуктом харчування. Наприклад, м’ясо мiсцевi жителi смакують переважно з овочами і ­вареною зеленню, заправленою азейтою (свіжовичавлена оливкова олія) і часником, або свіжими салатами.

Увечерi можна зекономити?

Більшість португальцiв затоварюється в міні- чи супермаркетах («Lidl», «Aldi», «Continent», «Jumbo», «Pingo doce»). Магазинчиків, як у нас на кожному розi, практично немає, тільки спеціалізовані «фрутарії», де продають фрукти, овочi і зелень, «тальо» (м’ясо), «пейшарію» (морські продукти). Спеціалізовані магазини славляться тим, що асортимент товарів у них ширший, ніж у супермаркеті, i вони свіжiші, а ціни при цьому ненабагато вищi.

Фруктiв i овочiв португальцi їдять значно бiльше, нiж ми, і багато зелені. Ці продукти дешевші, нiж у нас. Так, мандарини і банани в Португалiї стабiльно коштують 99 центів. Часто бувають знижки, то кілограм бананів можна придбати від 70 центів, у сезон мандарини й апельсини коштують ще менше. За таку ж цiну можна купити помiдори. Картоплю продають по 50–80 центів за кiлограм, моркву (вже помиту) можна купити також за 50 центів. Цiна на яблука починається від 70 центів за кiлограм і дотягує до 2 євро.

Усю продукцiю стараються продати за день, тому ближче до закриття тi ж овочi і фрукти можна купити вже за пів цiни. Невдовзі будуть післяріздвяні знижки до 80 відсотків практично на будь-яку продукцію, тож добротні речі можна буде купити за дуже класною ціною. Часто також бувають так звані чорні п’ятниці.

Словом, там не стоїть питання збирати і відкладати із зарплати на якусь кофтинку, як, пам’ятаю, треба було робити в Україні. Постає питання смаку, бо купити можна дозволити собі все. Оскільки одяг доступний, із ним не «заморочуються». Здебільшого люди вдягаються дуже просто і стримано. Натомість високі підбори, всякі блискітки, яскравий макіяж викликають сміх. Натуральність, здоровий вигляд, позитив, скромність і доглянутість – ось що завжди в моді. І це мені імпонує.

Пенсiя – не лише на харчi

Медичне обслуговування в Португалiї дороге, але багато хто має медичну страховку, що значно спрощує ситуацію. Люди, які мають номер медичного обслуговування і сімейного лікаря, відвідують його за потребою і платять за прийом 4,50 євро. Цю суму держава потім повертає при подачі податкової декларації.

Якщо людина стає інвалідом чи помирає, то їй або її рiдним виплачують компенсацію в середньому до 40 тисяч євро поступовими виплатами. Це за умови, що є спеціальна страховка на життя. Та більшості за рахунок державного соціального забезпечення виплачується фінансова підтримка на поховання людини, якщо вона працювала і платила податки.

Крiм того, в Португалiї діє такий закон: якщо один із подружжя помирає, його пенсія переходить до вдови (вдівця). Мiнiмальна пенсiя тут становить 650 євро.

Харчi й одяг – не основнi витрати португальських пенсiонерiв. Принаймнi раз, а то й кілька разів на рiк вони дозволяють собi вiдпочивати на курортах. Особливо популярні автобусні дво-триденні тури, які коштують копійки, та круїзні маршрути країнами Європи. У Лісабоні є величезний порт, тож людям не потрібно кудись додатково їхати чи летіти. Також є багато бюджетних лоукостерів, різноманітних сервісів пошуку дешевого житла типу Букінг.ком плюс безвізовий режим – усе це дозволяє подорожувати Європою дешево і часто. Відтак подорожі є абсолютною нормою для місцевих мешканців, особливо популярні вони серед молоді.

Найменша зарплата становить 650 євро (це після сплати всіх податків і зборів), з нового року її будуть підвищувати. У Португалії, як і будь-де, рівень доходів залежить від бажання працювати, квалiфiкацiї, освiти. Навiть нашi заробiтчани мають зарплати 1,5–2, а подекуди й 3 тисячi євро (це одиниці, які мають свої фірми).

Житло дорожчає, інтернет дешевшає

Найбiльша стаття витрат для сiм’ї Ольги, як i для бiльшостi мiсцевого населення,– це оренда житла і комунальнi послуги. За невеличку двокімнатну квартиру неподалік вiд океану треба заплатити 425 євро плюс комунальні послуги 100 євро. Останнім часом ціни на житло значно зросли у зв’язку з приїздом айтішників та студентів з інших країн. Комбінований проїзний, куди входять проїзд на потязi, автобусi, барках та метро, коштує 40 євро на мiсяць (фіксована ціна, за що ми вдячні уряду). За безлімітний інтернет, телебачення, стаціонарний телефон доводиться викласти 30–40 кревних (а ось комунікаційні послуги здешевшали завдяки великій конкуренції у цій сфері).

Постригтися в перукарнi коштуватиме 10–15 євро, якщо ж замовити цю послугу додому, то ще 5 євро. Перекусити в обiдню перерву в кафе можна за 7–10 євро. Фiлiжанка вранiшньої кави – а кава у Лiсабонi пресмачна! – коштує 60 центiв.

Зi своїми заробiтками Ольга (працює на двох роботах, заробляє 800 євро, на руки після сплати податків отримує 740) не дозволяє собi якихось особливих розкошiв. Але принаймнi раз на мiсяць вона зустрiчається зi своїми друзями, вони їздять на «кінту» (це як наша дача). Харчується ­жінка просто, надаючи перевагу свіжим фруктам і овочам, з мінімальним кулінарним втручанням.

У Португалiї, як i в Українi, є чимало бідних людей. Однак у цiй європейськiй країнi дiє багато спільнот, а при церквах – мiсiй, які допомагають малоiмущим одягом та харчами. Звісно, й серед португальцiв є такі, що не хочуть працювати, сподіваються на соціальну допомогу.

Ті, що шукають більших заробітків, їдуть на роботу до багатших країн – Франції, Швейцарії, Англії, Канади, Сполучених Штатів. Мабуть, через це до емігрантів португальці ставляться з розумінням. Навіть видали закон: людина, яка легально безперервно прожила там п’ять років, може претендувати на португальське громадянство, що дає можливість потім бути мобільним у плані переїзду і роботи в інших країнах світу. Тож і Ольга нині в процесі отримання португальського громадянства. Бо в Україну, каже, повертатися не збирається. Принаймні найближчим часом.

Валентина САС

 

Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»