Познайомитися з тисячами людей, яких ти навряд чи ще зустрінеш у своєму житті, дізнатися про європейську ментальність та культуру, про специфіку культур кожної окремо взятої країни ЄС можна, не витрачаючи на це десятки тисяч євро. Що для цього потрібно? Мати тиждень-два вільного часу і бажання подорожувати. Принаймні так твердить Роман Висоцький, який у свої дев’ятнадцять років побував автостопом у 20 країнах Старого континенту.
Хочеш подорожувати? Подорожуй
– Романе, чому ти для подорожей обрав саме автостоп?
– Перш за все тому, що автостоп – це безкоштовно. Де ж гроші в студента? Дуже багато чув я від інших людей та дивився фільмів про різні види подорожей. Сподобалася саме ця культура мандрівок. Захотілося спробувати самому. І тільки стукнуло 18, одразу ж скористався нагодою. Завжди подорожую ще з кимось, адже знаходяться друзі, котрі хочуть розділити зі мною цю пригоду.
– І якою була твоя перша подорож?
– Вона була взагалі не спланованою. Минулого літа мені виповнилося 18 років, і я подумав: «Як же нудно я проводжу літо…» Та й запропонував другові, з яким ми вже давно мріяли про таку автостоп авантюру, випробувати удачу. На що одразу ж отримав згоду. Ми були зовсім не підготовлені, нам казали, що у нас не вдасться, там дуже дорого і всяке таке. Але, незважаючи на це, ми взяли намет і поїхали до Угорщини, навіть не знаючи, як правильно зупиняти авто. Першого ж дня нас оштрафували угорські поліцейські за те, що ми йшли по автобану. Ми не знали, що цього не можна робити. Відверто кажучи, якби тоді зі мною не було мого друга, який після цього підходив до людей та просив нас підвезти до Будапешта, то я б зневірився в усьому, купив би квиток на автобус до України і хтозна, чи спробував би коли ще раз. А зараз на моєму рахунку вже чотири такі поїздки, і заплановані наступні.
– Тепер свої поїздки плануєш детально?
– Я не те що планую подорож до якоїсь окремо взятої країни. Хочу побувати всюди. Веду карту, куди вношу місця, де вже побував. А щойно з’являється можливість – купую квиток до нової країни. За мій скромний вік вдалося побувати у 20 країнах.
Ризикувати треба, але з холодною головою
– Як ти зупиняєш автомобілі?
– У кожного, хто подорожує автостопом, є своя методика. Як на мене, найважливіше викликати довіру водія. У багатьох країнах бояться брати попутників через те, що у них ходять «легенди» про те, як нападали на водіїв, грабували… Тому, коли зупиняєш автівку, маєш показати, що ти перш за все турист. Можна поставити перед собою наплічник, важливо посміхатися, бути дружелюбним та мати позитивний зовнішній вигляд. Часто автостопери вдягаються під хіпі-стиль – кольорові футболки, яскравий одяг. Це теж добре. Однак треба бути охайним, щоб люди не боялися посадити тебе у салон. Нас, наприклад, часто питали, чи витерли ми ноги, перед тим як зайти в салон.
– Напевно, в тебе назбиралося чимало цікавих і веселих історій з подорожей?
– Кумедних і цікавих історій було надзвичайно багато. Розповім одну, яка трапилась зі мною цього липня в Бельгії. Ми їхали з товаришем з Брюгге в Ліль (Франція). Автостоп того дня почався з того, що досить швидко зупинилась дівчина. Ми сказали, що їдемо у Францію (до кордону кілометрів 20 було). Ми не думали, що може бути якась інша дорога до Франції, окрім автостради в напрямку Ліль – Париж. Дівчина запевнила, що знає хороше місце для автостопу до Франції і може нас туди підкинути. Уперше я не слідкував по карті, куди ми їдемо. І так трапилося, що саме того разу ми поїхали не туди.
Ми опинилися на заході Бельгії, майже біля Дюнкерка, адже поїхали зовсім в іншому напрямку. Довелося перейти на інший бік автостради – на заправку, і ловити попутки. Майже всі вони їхали лише по Бельгії. І десь через годину зупиняється старенький «мерседес» з трьома чоловіками дещо сумнівної зовнішності, які на запитання: «Куди ви їдете?», відповіли також запитанням: «А куди вам треба?»
Все це викликало підозри, але вони сказали, що відвезуть нас у Ліль. Ми, хвилину порадившись, вирішили ризикнути і поїхати. Ці чоловіки були з Грузії, з Абхазії. Почали говорити з нами російською. Після фрази одного з них про те, що українці, росіяни і грузини – брати, я вирішив не висловлювати ніяких різких думок. Атмосфера була досить гнітюча. Але самі люди виявились дуже добрими, і в найкращих грузинських традиціях були надзвичайно привітні, хотіли поділитись усім, що мали. В результаті подарували нам 10 євро, навушники і, як виявилось, Ліль був їм зовсім не по дорозі… Вони проїхали спеціально 400 зайвих кілометрів по дорозі в Брюссель, щоб завезти нас туди, куди нам треба було. Це було дуже неочікувано і показало мені, що ніколи не потрібно робити завчасних висновків про людей за першим враженням.
Цей випадок демонструє суть автостопу, який часто пов’язаний з ризиком, зате на вашому шляху трапляється надзвичайно багато хороших людей. Ризикувати можна, однак потрібно усвідомлювати, на що ти йдеш.
– В якій країні найлегше спіймати автівку?
– Безперечно, у Нідерландах… Це неймовірна країна для автостоперів. Ми стояли на перехресті автобану, де водіям взагалі не можна зупинятись, і до нас з’їжджає через три смуги авто, підбирає нас та підвозить одразу до Амстердама. Там навіть є спеціальні місця (зазвичай вони позначені спеціальними дорожніми знаками), де можна автостопити. Одного разу, коли ловили машину до Роттердама, друг мене сфотографував… І лише через місяць я помітив, що стояв якраз під одним із таких знаків.
Нідерланди – це рай для автостопу з надзвичайно добре розвинутою культурою цього виду подорожей. Там про свій досвід автостопу нам розказували навіть люди пенсійного віку. Якось їхали з пенсіонером, який розповідав, де і як він подорожував автостопом кільканадцять років тому.
Будь готовий ночувати просто неба
– Де ночуєш під час мандрівок?
– Автостоп – це година-дві з водієм, під час яких ти з ним спілкуєшся, пізнаєш щось нове. Це чудово, проте друзями або ж навіть добре знайомими ви навряд чи залишитесь. А ось коли ти ночуєш в іноземця за допомогою «Couchsurfing» (сервіс для пошуку людей, які тобі дають можливість безкоштовно переночувати), в тебе є вдосталь часу, аби обговорити безліч тем. Тому я надаю перевагу саме такому проживанню під час подорожей.
Однак не завжди вдається знайти людей, готових тебе прийняти. Я, наприклад, жодного разу не ночував у хостелах, оскільки всі наші поїздки дуже економні. Тому інколи зупинялися на ніч у дуже цікавих місцях – в наметах за містом, біля річки, в центрі міста, на заправках…
– Як ви знайомитеся з країною та з містами?
– Майже завжди, коли ти ночуєш у когось по каучсерфінгу, людина, яка тебе приймає – хост, проводить для тебе екскурсію своїм містом. Однак не найбільш визначними місцями, де зазвичай не проштовхнутися між туристами, а певними локальними точками, які знають лише місцеві. Тобто ведуть тебе туди, де можна побачити справжню культуру. Якщо ж немає хоста, то можна в тому ж каучсерфінгу написати, що ось я, турист, приїхав до вашого міста, хочу з кимось зустрітися, побачити місто. І дуже багато людей відгукується на таку пропозицію. Окрім того можна скористатися «freewalking» турами – безкоштовними екскурсіями, які проводять зазвичай молоді люди. Вони у захваті від такої роботи, люблять історію свого міста і з радістю діляться своїми знаннями з іншими. В кінці можна, звичайно ж, залишити чайові, проте, якщо в тебе немає грошей – щирого «спасибі» достатньо.
– Яка з ночівель на каучсерфінгу запам’яталася тобі найбільше?
– Важко виділити. Всі люди, з якими мені вдалось там познайомитися, були надзвичайно цікавими і гостинними. Та, напевне, найбільше запам’ятався мій останній досвід, а саме в столиці Португалії – Лісабоні. Тому що тоді я провів три дні не лише зі своїм хостом, але й зустрівся з багатьма його друзями. Ми відвідали всі їхні улюблені місця, посиділи в барах, готували страви української та португальської кухонь. Побували на березі океану, навіть у жовтні там було тепло, як влітку. Я почувався як удома, пройнявся атмосферою того неймовірного місця.
Два тижні мандрів за сто євро
– А багато мов потрібно знати, аби подорожувати Європою?
– У мене хороша розмовна англійська, і в більшості країн цього достатньо. Проте в деяких країнах, як-от у Франції, вона непопулярна, оскільки французи пишаються своєю мовою і вважають її набагато кращою. Тому там інколи складно було знайти спільну мову з місцевим населенням. Тебе може підібрати водій, котрий не знає жодного слова англійською… Тоді можна, звісно, спробувати поспілкуватися за допомогою перекладача в телефоні. Та це складно і для водія, який паралельно слідкує за дорогою, і для тебе, бо це просто важко (сміється – авт.).
– Скільки країн відвідуєте за одну подорож?
– Зазвичай їду на два тижні, за які вдається побувати у трьох-чотирьох країнах. Однак цього року ми з друзями зробили трішки довший «тріп», і за місяць відвідали дев’ять країн. Одразу попереджаю: не кожному під силу місяць проїхати автостопом без плану, без упевненості в тому, що завтра буде де зупинитись. Адже важко спрогнозувати, де ти завтра ночуватимеш і в якій країні. Та водночас отримуєш неймовірну насолоду від цього.
– Який бюджет твоїх подорожей?
– Завжди намагаюсь витратити не більше 100 євро. Однак під час нашої останньої подорожі, яка тривала місяць, по таких дорогих країнах, як Швейцарія, Бельгія і Франція, витратив 130 євро.
– Яке місто і країна вкарбувалися у твоїй пам’яті найсильніше?
– Нещодавно повернувся з Португалії. Вона справила на мене особливе враження. Зокрема Лісабон і Порту – це просто «бомба». Чим? Своїм спокоєм і водночас веселим нічним життям. Там надзвичайно приємна культура – скрізь вуличні музиканти, атмосферна архітектура, а головне – там дуже тепло (а я дуже теплолюбивий).
Підготовка до подорожі
– Що б ти порадив тому, хто хотів би спробувати подорожувати автостопом?
- Знайти житло – найважче завдання. Якщо надавати перевагу каучсерфінгу, то важливо знайти хоста. Адже не кожен готовий прийняти абсолютно незнайому людину на декілька днів у себе вдома. Тому десь два тижні до подорожі йде на те, щоб знайти житло у містах, в яких плануєш побувати.
- Що брати з собою? Треба враховувати таке: все, що береш із собою, тобі ж і носити. Тому, оскільки подорожую в основному влітку, зазвичай беру змінні шорти, футболку, бейсболку, кофту і багато шкарпеток. Плюс powerbank, зарядний пристрій і, звісно ж, телефон – він заміняє карту, фотоапарат, гіда, не кажучи вже про засіб для спілкування і підтримки зв’язку. Щодо аптечки, то беру медикаменти першої необхідності – знеболюючі та жарознижувальні ліки.
- А вже під час подорожі потрібно серйозно ставитись до вибору людей, до яких ти сідаєш в автівку. Можливо, це мені просто пощастило. Ще можу порадити користуватися різними сервісами і підказками інших людей. Hitchwiki – це інтернет-ресурс, де люди публікують свої відгуки про місця для автостопу, поради щодо різних міст, якісь дешеві ресторани. А так – просто пробуйте і все вдасться. Не потрібно думати, що вас зобов’язані підібрати, і сердитися, коли ви довго ловите попутку. Просто насолоджуйтесь часом і спілкуванням з людьми. А найголовніша порада – випромінюйте позитив.
Спілкувався Микола М. ПІКУЛА