fbpx

Скрізь і все встигати рівнянці допомагає планування

Діліться інформацією з друзями:

Корисних звичок у багатодітної мами, а ще керівниці й бізнес-тренерки Академії фінансової грамотності Ольги Ігнатьєвої, як сама вона твердить, багато. Але найкориснішою рівнянка вважає планування. Cаме воно допомагає  їй скрізь і все встигати.

Жінка усвідомила це ще з дитинства, коли навчилась вести шкільний щоденник. Там все було чітко розписано, тож Оля без проблем встигала з уроками в школі, трьома гуртками, на заняттях у ліцеї туризму і в музичній.

«Найбільше я люблю планувати свій рік у перших числах січня,– розповідає Ольга Ігнатьєва.– Дістаю новий блокнот, який купила завчасно на цей рік, і по всіх важливих мені сферах життя, по всіх проєктах, які реалізую чи хочу реалізувати, розписую, що маю досягти. Це стосується сім’ї, роботи, дозвілля, стосунків із друзями: що маємо купити, куди поїхати, що і як маю зробити я. Звісно, іноді щось відбувається поза планом. Але в блокноті на окремих сторінках максимально виписую, як хочу або як варто розвинути цей напрям.

Дуже люблю, коли мої плани здійснюються. Насолоджуюсь і радію, коли обводжу виконані пункти. Вони тішать і зігрівають мене.

Практично щодня відкриваю свій блокнотик і записую, що маю зробити на завтра. Якщо не виконала чи щось не встигла, то переношу це на наступний день. Тим самим контролюю себе, щоб встигнути більше. Бо в голові все втримати неможливо: вибираєш основне, а дрібні речі забуваються. Коли ж усе прописано, то маєш більше шансів устигнути по максимуму і навіть трохи більше. Інформація впорядковується в голові, а тоді знаходиться й час на її виконання.

У мене четверо дітей, і все встигаю: діти ходять на різні гуртки і в садочок. Звичка планувати вплинула і на характери моїх дітей. Одинадцятирічна донечка Світлана займається в нашій Академії фінансової просвіти. Вона навіть мене стимулює до того, щоб я встигала більше. Вона також любить усе планувати. “Мені потрібно піти, зробити, досягнути!” – каже Світлана.

Наші менші діти, якщо щось запланували чи їм щось захотілося, теж досягають успіху. Шестирічний Ігорчик має вже свої гроші і сам вибирає, що йому треба купити найперше. Він захотів, щоб йому купили нові домашні тапочки, і каже: “Мамо, ми маємо піти з тобою в магазин і купити. Ти можеш сьогодні?” Кажу: “Ні, давай на інший день сплануємо!” Та мені на той час не вдалося піти із сином. А він саме був з бабусею, за збігом обставин їй потрібно було зайти у взуттєвий магазин. Син їй каже: “Бабусю, знаєш, я давно планував, і це той магазин, де мама мені мала купити капці, давай купимо!” Тобто, якщо він щось захотів, то мусить реалізувати.

Старший, Борис, якому вже 21 рік, теж усе планує, але вже разом зі своєю дівчиною: “Можемо собі дозволити це зараз чи варто почекати?”
Найменшому, Денискові, лише чотири рочки. Важко сказати, як там у нього буде з плануванням, але вже помітно, що своїх забаганок він досягає. Дуже сподіваюся: якщо такі задатки розвивати, то вони виллються у хорошу звичку».

Записала Оксана ПИЦЬКА

 

Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»