Цій непростій науці – вихованню дітей, не вчать у школі чи інституті. Ставши батьками, ми самі встановлюємо правила, переймаючи їх із власного дитинства чи створюючи власні. Щось вдається, а щось виявляється неефективним. Тож ми поцікавились у відомих рівнян їхніми рецептами виховання самостійності у дітей.
Валентина САС, журналістка:
– Своїх дітей ми з чоловіком виховуємо з тієї позиції, що мама з татом не завжди можуть бути поруч, тому багато чого слід вміти і робити самостійно. Це стосується як елементарних речей, як-от застелити зранку ліжко, так і права розпоряджатися грішми на свій розсуд. Мої дочки (10 і 13 років) мають певні обов’язки по дому. Крім щоденних, щосуботи вони самостійно прибирають дім. Молодша витирає пил, підливає вазони, виймає посуд із посудомийної машини і розкладає його на стелажах. Старша миє підлогу, сортує білизну і завантажує пральну машинку.
На перших порах, коли ми тільки починали їх привчати до цих обов’язків, вони з ентузіазмом бралися за роботу. Потім був етап «чому я повинна це робити?». Пояснили, що кожен із членів сім’ї робить свій посильний внесок у функціонування дому, і якщо хтось не зробить свою роботу, це відчують усі. Якщо, наприклад, діти не прибрали, то мама, замість того щоб приготувати смачну вечерю, муситиме тратити час на прибирання, в результаті всі будуть голодні. З часом це питання зникло.
Та насамперед вчимо дітей, що самостійність – це вміння приймати рішення і нести за них відповідальність. Уроки наші діти вчать самостійно з молодших класів. Отож оцінки в щоденнику – це лише їхня заслуга або недопрацювання. Витратили всі кишенькові гроші за один день, отже будуть до кінця тижня без грошей. Не витратили – зможуть на власний розсуд зробити якусь суттєвішу покупку. Добре, якщо дитина крім школи відвідує спортивні секції чи гуртки. У такому віці, як мої діти, вони мають самотужки зібратися і вчасно вийти, щоб не запізнитися на заняття. Це неабияк сприяє зібраності та самостійності.
Сергій ВАСИЛЬЧУК, заступник міського голови:
– Усе залежить від правил, які є в сім’ї. Зрештою, ми все одно частково копіюємо стиль виховання, який був у нашому дитинстві. До самостійності і дотримання певних правил потрібно привчати якнайраніше. Але найкращий вчитель – це життя.
У нас із дружиною єдина донька. Можливо, ми їй трошки більше дозволяли, але коли вона поїхала в спортивний табір із подружками, то зрозуміла краще, що означає за собою прибрати, попрати, вчасно встати, організувати свій день і так далі. Заняття спортом дали їй ще одну можливість усвідомити, що таке самоорганізованість, відповідальність.
Інше важливе питання – батьківський контроль. Він має бути однозначно. Зараз дуже багато недобрих речей, які зваблюють юних. Їм хочеться стати швидше дорослими, бо те життя здається веселішим і цікавішим. Але потрібно дивитися і ставити запобіжники, щоб не сталося чогось лихого. Інший момент, якого, мабуть, не було в більшості сьогоднішніх батьків,– із самого початку обговорювати з дитиною всі теми. Хай краще дізнається про те, що її цікавить, від мами чи тата, а не піде з цим до подружки чи в інтернет. Дитину краще не сварити, намагатися спілкуватися на рівних. Щоб у критичній ситуації вона не боялася, не приховувала свої проблеми, а подзвонила батькам.
Марина ПОПОВА-ВЕРЕМЧУК, керівник школи батьківства «Коло серця»:
– Якщо під поняттям «самостійність» розуміти самообслуговування, то привчати до цього дитину варто з того моменту, коли вона вже має фізичну можливість це робити. Коли дитина може сама складати в коробку свої іграшки, то нехай це робить. Якщо вже може самостійно оперувати ложкою – то хай їсть сама, навіть нехай це буде довше і брудніше. Коли вона може вдягнути свої кофтинки і шкарпетки, то хай одягає. Звісно ж, мама має проконтролювати, якщо потрібно – поправити. Але якщо я все робитиму за неї, бо так швидше, чистіше, зручніше.., то можна отримати ситуацію, коли десятирічна дитина чекає, щоб мама допомогла їй вдягнути колготки.
Моя молодша донька (5 років), яка ходить у дитсадок, сама вмивається, чистить зуби, одягається, в тому числі й верхній одяг. Мені залишається проконтролювати, бо, наприклад, кілька днів тому вона взула кросівки замість чобіт. Те саме робить і старша (9 років), вона вже школярка. Тож самостійно вчить уроки, я перевіряю і за потреби допомагаю. З одягом і ранцем до школи та на додаткові заняття доньки теж розбираються самі. Хоч я й контролюю цей процес, бо дівчатка часто щось забувають. Це не лише прояв автономності, а й певний обов’язок, який вони виконують.
Якщо ж говорити про прогулянки і пересування містом, то поки що великої самостійності діти не мають. Однак нині це більше питання безпеки, ніж довіри чи відповідальності.
Богдан ГАПЯК, співвласник Рівненської фабрики нетканих матеріалів:
– Я виріс у сім’ї, де було восьмеро дітей. Нас ніхто спеціально не привчав до самостійності. Родина не мала багато коштів, тож якби я не став самостійним, не приймав сам рішення, то нічого б не досяг.
Є різні погляди на виховання. З одного боку, якщо батьки не контролюватимуть ключові питання, не встановлять якісь рамки для дитини, то все може закінчитися погано (шкідливі звички, погані компанії, залежності тощо).
З іншого боку, перетиснути теж недобре. Найкраще навчання самостійності для дитини – це власний батьківський приклад. Якщо ти дбаєш про своїх рідних, поважаєш членів своєї сім’ї, то можеш бути впевнений, що й твоя дитина не матиме особливих проблем.
Батько і мати своїм прикладом показують, як поводитися. Хоч і певний контроль потрібен, у дітей багато переломних моментів, вікових криз, коли їм важко приймати об’єктивні рішення. Найскладніший, звісно ж, підлітковий період, коли дитина ще незріла, але думає, що вона вже доросла і все про все знає. Насправді через брак досвіду їй важко побачити все без рожевих окулярів і усвідомити реальний стан речей. На мій погляд, єдиного рецепта, як виховати самостійну людину, немає. Але потрібно чітко усвідомлювати, що батьки несуть головну відповідальність за своїх дітей і їхнє виховання.
Ще один дуже класний рецепт: якщо родина релігійна, то церква може допомогти прищепити дитині моральні орієнтири, основні правила.
Підготувала Наталія НИРКОВА