Звички: вони формують характер і поліпшують життя

Здавалося б, скільки людині треба, щоб почувати себе щасливою. Як виявилося під час опитування відомих рівнян про звички, які поліпшують їхнє життя, небагато. Зрештою, судіть самі.

Сергій Гемберг:

«Музика веде мене все життя»

– Для мене музика – найкращий психоаналітик. Це те, що мене врівноважує, я драйвлю під музику, під неї і заспокоююся. Музика просто мене веде. Тож вважаю, що моя корисна звичка – це звичка слухати, споглядати. При цьому я вчуся слухати. Це надзвичайно важливо, щоб кожен з нас вмів чути і слухати й лише на основі цього робив якісь свої висновки.

Я виріс у музичній родині. Моя мама, Світлана Гемберг,– вчителька музики в ЗОШ № 1. Моя сестра має дві вищі музичні освіти, зараз проживає в іншій країні. А ще я вихованець Палацу дітей та молоді. Дуже дякую Ірині Первушевській, Єлизаветі Калінкіній, які були і є моїми вчителя по життю. Також я закінчив музичну школу по класу кларнета, але, на жаль, гру не практикую. Усе це стало таким основним моїм фундаментом, а далі все зробило моє вміння слухати.

Починаю я свій день з музики, слухаю її скрізь і впродовж дня. Слухаю різні мелодії: класичну, джаз, рок-н-рол. Усю цю музику виконують професіонали. А от караоке – це не моє, від нього весь аж тремчу. Хоча коли займався в Палаці дітей та молоді, то співав, але згодом зрозумів, що краще хай співають інші.

Дежа Брют (Валентина Захарова):

«Посмішка виручає завжди»

– В усіх незрозумілих випадках я слухаю джаз… Щодо корисних звичок, то не знаю, наскільки ця моя звичка корисна, але поділюся нею, може, буде актуальною для решти: якщо я не знаю, як реагувати, то просто посміхаюся. Це допомагає розслабитися, і тоді ніби з’являється невеликий люфт, щоб подумати і зреагувати вже так, як вимагає ситуація.

Таку звичку я набула вже дуже давно, ще за часу навчання в інституті. Скажу, що робити так дуже зручно, особливо для жінок.

А ще на мене вплинула вистава «Я завжди посміхаюся», яку свого часу поставила незабутня Атталія Гаврюшенко у Рівненському молодіжному народному театрі.

Якщо людина може посміхатись у таких ситуаціях, як війна, голод, окупація, то в життєвих буднях це взагалі легко робити і дуже допомагає.

DJ Олександр(Олександр Лазарчук):

«Біг тонізує і очищає думки»

– Я собі виробив звичку – мати спортивні навантаження. Конкретно зараз займаюся бігом. Це дуже допомагає: перш за все, тримає організм в тонусі, під час бігу очищуються думки, тобто можна завжди обдумати ті речі, про які раніше не думав.

Вважаю, що біг може бути заняттям соціальним, коли ти шукаєш людей, з якими можеш бігати, якісь цікаві місця, цікаві дистанції і т.п. Я зрозумів, що за останній час це моя найкорисніша звичка.

Як правило, бігаю ввечері. Моя ціль не дистанція, перш за все, треную витривалість організму. Тому щовечора бігаю по 5 кілометрів.

Почав я свої заняття бігом десь сім років тому, хоча були періоди, коли на якийсь час кидав свої заняття. Я раніше бігав і по 10 кілометрів, бувало, що й пів марафону, але траплялись якісь події, які змушували мене відкладати таке своє захоплення бігом.

Можливо, я в той період просто ще шукав себе і те, що мені подобається. Але зараз розумію, що біг – це своєрідний кайф, тож бігаю постійно.

Олена Шульга:

«Джаз подарував свободу бути собою»

– Найкраща корисна звичка та найкращий мій скіл, який допомагає мені жити щасливо – це вміння любити людей. Це не така собі ідеалізація, це скоріше, мабуть, вишукування тих, які мають гарний внутрішній світ, які можуть надихнути, які дають більше, ніж беруть, з якими гарно співіснувати у спільному просторі.

Звісно, ти ніколи не дізнаєшся, хто біля тебе, поки з ним щось не спробуєш. Вважаю, що кожна людина, яка зустрічається в житті, має щось хороше і позитивне: власний досвід, риси характеру, цінності. Усім цим люди діляться зі мною під час спілкування. Це не проходить без «опіків» чи неприємних моментів. Але від цього ніхто не застрахований.

Та все ж вважаю, що класно біля себе формувати світ класних людей, а музика цьому дуже сприяє.

Якщо говорити конкретно про моє життя, то десь до 22 років я не знала, ким буду. Як і решта, я себе шукала. До цього мала вже якісь важливі події: жила в Канаді, вивчила англійську мову, працювала в Києві на різних професіях, навіть маркетологом була. Там я вперше зрозуміла, що креативна робота існує. Мені ніколи не подобалося бути офісним працівником, працювати за графіком, обмежувати себе якимись рамками.

Фестиваль «Art Jazz» дав мені великий простір, велику свободу, можливість реалізувати себе. Зустрічаючи дуже велику кількість надзвичайно цікавих людей, я насичуюся, виховуюся і горю, як вони. Відчуваю, усвідомлюю, розумію, що світ такий прекрасний.

 

Мирослав Филипчук:

«Рафтинг і гори заряджають адреналіном»

– Люблю зранку бігати. Відчуваю, як спорт відновлює мої сили, додає настрою на цілий день. Бігаю щодня, окрім вихідних. Для мене це надзвичайно важливо. Усвідомлення цього прийшло ще в період шкільного дитинства.  Нам пощастило з вчителем фізкультури, який завжди пояснював, що регулярні заняття є дуже важливими для людини. Тож пізніше і під час служби в армії багато займався, і в студентські роки, аж донині. Саме заняття фізкультурою допомагають мені тримати себе у формі.

Також люблю посміхатися і дарувати свою усмішку іншим, тому що так ділюся з ними своїм гарним настроєм, підбадьорюю. А коли вже бачу, що і люди усміхаються до мене, то відчуваю певне задоволення.

Раз в рік, а то й частіше піднімаюся в Карпатах на гори. От цього року планую, що піднімемося на гору Піп Іван, перед цим була Говерла. Минулого року трохи не пощастило з погодою, не змогли піднятися. Тож у цьому році сподіваємося, що підйом вдасться.

А ще люблю подорожувати, сплавлятися на рафті у Верховині по річці Прут. Адже родом я з Івано-Франківщини. Це надзвичайно цікавий вид спорту. Отримуєш море адреналіну, незабутніх вражень та надзвичайно гарний настрій.

 

Записала Оксана ПИЦЬКА

Діліться корисною інформацією з друзями:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.