Ми почали друкувати Щоденник сумнівів і очікувань: COVІD чи лжетривога? (День 1, День 2, День 3 та День 4) .
В цих дописах наш журналіст спробує описати свої відчуття хвороби. Кінцевий діагноз поки ще не поставлений.
Сьогодні День 5.
Температура так і не відступає повністю. Зранку – нема, а ближче до вечора 37,5. Крім температури тепер міряю ще й сатурацію (по простому рівень кисню в крові). Пояснили, що треба слідкувати, адже по цьому показнику можна «спіймати» можливий початок пневмонії. Сьогодні була 97-98, що для людини добрий показник.
Час від часу ніби крутиться голова, але – рідко. А ось біль в голові і в суглобах не проходить, хоча і набагато менше ніж в перші дні. Але бувають не великі приступи.
Кашель посилився, але не постійний, а ніби хвилями. Нюх не відновлюється, а нежитю нема.
Ввечері з’явилася несподівано на руках висипка. Відразу по звичці задала питання Гуглу, що це може бути. Відповідь знайшла, що може це бути навіть одним з симптомів.
Весь час поки хворію, думаю де я могла заразитися (якщо дійсно підтвердиться діагноз). Коли в перший же день говорила з знайомим лікарем, то він вислухав мої симптоми сказав:
– А тепер згадуй де ти була 2 тижні тому.
– Та я останній раз там де багато людей була три тижні тому…
– Ні, 3 тижні то це не реально, – сказав знайомий, – писали, що бували випадки, але…
Тож, думка – де я могла заразитися, мене не відпускала. І лише сьогодні я згадала – 2 тижні тому була Покрова. І ми з чоловіком вирішили прогулятися в район Пивзаводу, там в той день відкривався Європейський квартал. Розповідали, що вдень там не було навіть де пройти. І хоча ми туди потрапили вже після 16 години людей там було ще багато. Людей в масках практично не було… Ми ж знімали маски лише для того, щоб сфотографуватися. Тож не знаю, чи це могло стати причиною мого захворювання.