Ми почали друкувати Щоденник сумнівів і очікувань: COVІD чи лжетривога? (День 1 та День 2) ) . В цих дописах наш журналіст спробує описати свої відчуття хвороби. Кінцевий діагноз поки ще не поставлений.
День 3. Ранок приніс відчуття – а чого це я лежу? Треба на роботу.
Дійсно, якщо б не зрозумілість з тим ковідом, я б раніше з таким станом здоров’я пішла на роботу. Температура 37, кашлю майже нема, нежитю – теж. А біль у спині я б віднесла до перевтоми. Ось напевно таким чином і розносимо ми інфекцію по місту. Почуваєшся добре, і – пішов гуляти, а за тобою шлейфом зараза летить.
Вирішила трохи поприбирати в кімнаті, адже радили всі – не зальоживатися, а більше двигатися.
Але сталося не так, як гадалося. П’ять, ну максимум десять хвилин і відчуваю, що щось не так. Ніби і нічого не робила важкого, а задишка з’явилася. Та й слабкість у всьому тілі.
До болі у спині додалося відчуття, що «викручує» ноги. А що ще цікаво, що пальці на одній нозі ніби в льоду побували.
Переживаю за своїх рідних. Намагаюсь не пересікатися з ними, а в кухню зовсім не ходжу.
Ніяких нових відчуттів за день не додалося. Щоправда один знайомий, який перехворів на коронавірус, «заспокоїв»: «Перший тиждень то нормально, а ось на другий може бути гірше».
Сподіваюсь, що гірше не буде. А новий день принесе покращення.