Жінок часто порівнюють із весною. І, мабуть, недарма. Жінка така ж прекрасна і чарівна, несподівана і примхлива, задає тон на майбутнє і не визнає прогнозів. Її складно зрозуміти, але неможливо не любити. І практично в кожній жінці є сила та енергія, здатні змінювати довколишній світ. Чимало жінок нині використовують цю силу, керуючи малими й великими підприємствами і установами, а іноді й міністерствами й цілими державами.
Отож у переддень першого березневого свята, яке давно втратило ідеологічну складову, а чимдалі більше асоціюється з приходом весни, відродженням усього живого та прекрасного, ми поспілкувалися з рівнянками, які виконують таку непросту, але цікаву місію: керувати. Запитали, як з тим дають собі раду. Чи легко позбутися «керівного» ореолу в житті за межами службового офісу.
Галина Кульчинська, заступниця міського голови Рівного:
– Коли чую, що жінкам важче, ніж чоловікам, у певних моментах, я цього не розумію. Переконана, що все залежить від особистості й характеру кожної людини. Це як у поезії: Леся Українка, Ліна Костенко – «справжні чоловіки» в українській поезії, бо рима така: стрімка, енергетично насичена. Для мене стать не має значення. Все залежить від того, наскільки в тобі присутнє почуття справедливості і готовність його відстоювати. Наскільки ти не боїшся. Певною мірою це залежить від харизми. Є жінки, які дають фору чоловікам. Є чоловіки, які мають в собі чимало ніжності чи романтичності. І це нормально, бо кожна людина – унікальна. Успіх у будь-якій роботі залежить від твоєї внутрішньої переконаності. Коли ти собі не брешеш, то завжди переконливий. Звісно ж, такі лідерські якості накладають певний відбиток на поведінку в інших середовищах, поза службовим простором. Це може проявлятися по різному – в інтонації голосу, в якійсь надмірній упевненості. Іноді ловлю себе на тому, що й удома хочу покерувати. Іноді мене «заносить», але намагаюся себе контролювати. Дуже допомагають у цьому мої домашні антидепресанти: кіт Айк і собака Рон.
Віра Мельник, начальниця міського управління праці та соціального захисту населення:
– Очолюю управління з 1989 року, тому важко нині сказати: легко це чи складно. Це вже просто частина життя. Є певна специфіка в тому, що керівник – жінка. І це стосується не лише мене: воно було й раніше, і буде, мабуть, доки існуватиме цей світ. Якщо є якісь неузгоджені питання, проблеми на стиках відділів чи управлінь, то чоловіки вийшли «на перекур», покурили-поговорили, дійшли до якоїсь спільної думки. Мені ж такий варіант не підходить. А оскільки керівників-чоловіків все одно більше, ніж жінок, то доводиться більше спілкуватися, пояснювати, переконувати. Тобто те саме питання займає більше часу. Не бачу себе зі сторони, але й удома я звикла керувати. Рідні сприймають це нормально. Невдовзі після одруження я очолила управління, тож чоловік теж уже до цього звик. Діти з дитинства знають, що мама керує. Дякую їм за розуміння. Але взагалі, за межами управління, страшенно люблю, коли хтось керує, а я мовчки слухаюсь і роблю те, що кажуть. Так буває на різних семінарах, навчаннях, суботниках.
Ольга Садовник, директор ТДВ «Рівнефармація»:
– Труднощів особливих у мене на керівній посаді не було й немає. Більша частина нашого колективу – це жінки. Фармація теж жіночого роду. В житті зустрічала гарних керівників і жінок, і чоловіків. Не вважаю, що жінка в чомусь програє. Ефективність керівника залежить від знань, бажання працювати, прагнення розвиватися, позитивних емоцій і настрою, а не від статі. Саме таким переконанням і послуговуюся в щоденному житті. Намагаюся до всього підходити з позитивом, працюю над собою, багато докладаю для цього зусиль. Удома ж я просто жінка: дружина і мати. Люблю і вмію куховарити. Інша улюблена справа для розрядки – садити квіти. На подвір’ї маю великий квітник, різне насіння замовляю по інтернету. Є певна колекція, яку буду висаджувати навесні. Це розслабляє, допомагає позбутися негативу, який іноді отримую на роботі. Але найголовніша втіха для мене – це моя донечка. Вона – моя розрада, світло і натхнення.
Наталія Хомич, начальниця управління з надання адміністративних послуг РМР:
– Мені дуже подобається бути керівником. Тим більше, що в ЦНАПі колектив на 90% – жінки. Це справжня команда, ми всі тут почуваємося комфортно. Підтримуємо і допомагаємо одне одному. Це те плече, на яке можна спертися. Ми радіємо всі разом, а коли якісь труднощі – їх теж намагаємося вирішити разом. Я спочатку була рядовим працівником, а згодом очолила ЦНАП. Це мені дуже допомогло, бо всі мене підтримали тоді. Допомагають і зараз. Ми – це єдиний організм, який злагоджено працює. А от вдома – я не начальник, а просто дружина і мама. У мене там троє моїх любих хлопців – чоловік і двоє синів.
- На допомогу рівненським чоловікам: секрети вдалого подарунка жінці
- Рівнян запрошують поринути в казку сучасного танцю
Ольга Стельмах, директор Міського будинку культури:
– Я педагог за освітою, тому робота з людьми – це для мене звичний процес. Те, що я жінка, мені не заважає працювати, а в деяких ситуаціях навіть допомагає. На мою думку, свою жіночність (свідомо чи несвідомо) використовують усі жінки. Іноді, коли тебе сприймають як ніжну, тендітну і беззахисну, а тут виявляється, що за усім цим є ще стерженьочок, ти можеш відстояти свою позицію, або маєш свої принципи, то сила твоїх аргументів подвоюється. Це збільшує їх вагомість. Жінки більш пластичні і гнучкі в стосунках. І це стосується не лише особистих речей, а й робочих моментів. Це жіноча особливість – уміти добиватися свого, але не завжди категоричними методами.
Іноді жінкам у роботі заважає, коли у них малі діти. Це відволікає від професії. Але у мене син дорослий, живе окремо, тож я маю можливість зосередитися на роботі. Буває, що вдома чоловік каже: «Ти ж уже не на роботі». Мені здається, що я не надто авторитарна, не нехтую думками інших, не займаю категоричної позиції. Але давати інструкції, вказівки – таке буває. Виходжу із ситуації, переводячи її на жарт. На мою думку, це найкращий варіант навіть у такий момент, коли немає варіантів.
Любов Романюк, начальниця управління культури та туризму Рівненської ОДА:
Бути керівником (керівницею) – це цікаво, часом адреналінно, іноді непросто. Але коли долаєш труднощі, вирішуєш проблеми, то розвиваєшся. Тож для мене це спосіб самореалізації. Будучи керівником, потрібно думати глобальніше, бачити картину в цілому, а ще дуже важливо вміти мотивувати інших, задавати ритм. Дечому ти, звичайно, вчишся, але це має бути в характері. Це і є лідерство. І, мені здається, воно починає проявлятися ще в дитинстві. А щодо жінки-керівника і якоїсь певної специфіки, то мені про це казати складно. Насправді не знаю і не можу відчути, як бути чоловіком-керівником. Це можуть порівняти хіба працівники, які мають досвід роботи і з керівником, і з керівницею.
А вдома у мене прекрасна родина, яка розуміє, підтримує. Тому тут я не керівник, а щаслива дружина і мама.
Розпитувала Наталія НИРКОВА
Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»