Усі наші психологічні проблеми, тривоги та комплекси – родом із дитинства. Адже саме тоді ми починаємо пізнавати довколишній світ, отримуємо перший досвід, засвоюємо моделі поведінки. І найбільший вплив на дитину чинять її батьки. Визначаючи систему виховання, батьки формують майбутній характер і долю свого нащадка. Межа між батьківською помилкою, непорозумінням та відвертою шкодою надзвичайно тонка, зазначають психологи.
Іноді батьки замість підтримки сил, впевненості та самооцінки стають токсичним джерелом, яке отруює життя своїх дітей. Вони проєктують свої розчарування, невдачі, страхи, відчуття провини та негаразди на дітей. Значно важче бути хорошим, ніж поганим батьком чи матір’ю, – наголошує практичний психолог, психотерапевт, сімейний консультант Анна Романик та називає основні ознаки токсичних батьків:
- Вони маніпулюють дитиною за допомогою грошей та почуття провини. Щось дарують, а потім нагадують: «ми тобі вибрали найкращий подарунок, а ти невдячна (–ий)». Іноді вже навіть у дорослому віці дитина отримує подарунки або якусь допомогу, про яку не просила. У відповідь батьки очікують певного послуху. Якщо ж син чи донька не може поводитись відповідно, починається маніпуляція за допомогою відчуття провини, «бо ж для вас стільки всього зробили!»
- Вони ніколи і ні за що не просять вибачення. Адже це буде визнанням своєї помилки. Але тоді важче втримати роль «я знаю і вмію краще». Якщо ж це станеться, то, швидше за все, це вибачення буде не зовсім щирим.
- Вони постійно критикують рішення та дії своїх дітей. Здорова критика повинна бути присутньою в стосунках з дітьми. Адже батьки не лише виховують, а й навчають. Критика всього, на думку батьків, убезпечить дітей від серйозних помилок. Але насправді така поведінка «грає» проти них.
- Вони постійно скаржаться. Увесь час озвучують всі свої проблеми та негаразди.
- Вони ігнорують кордони своїх дітей. В перші роки життя дитини це можна пояснити турботою про безпеку. Однак з часом контроль стає тотальним: батьки риються в речах дитини, заходять в її кімнату без стуку. Далі – контроль за тим, з ким спілкуються діти, на що витрачають зарплату, чим харчуються і так далі. Вони «копирсаються» у житті своїх дітей, як раніше в їхніх речах.
- Відносини ніколи не бувають стабільними. Вони нагадують американські гірки. За періодом невимушеного спілкування йде час «тихої революції»
- Здебільшого вони не виконують своїх обіцянок. І знаходять для цього тисячі «вагомих» причин. Всі дані дітям обіцянки повинні бути виконаними. Безапеляційно. Завжди, із перших днів життя дитини, – наголошує психолог. Якщо обіцянки не виконуються, як вірити світові?
- Токсичні батьки використовують мовчання, як метод покарання. Тобто «виховують» таким чином. Ігнорування дитини несе в собі надзвичайно серйозні наслідки: від нерозуміння ситуації до відчуття непотрібності, – застерігає Анна Романик. – Мовчання не вчить.
- На токсичних батьків не можна покластися. Друзі часом надійніші та емоційно ближчі, ніж такі батьки, які досить холодні, відсторонені або байдужі.
- Вони змушують дітей втілювати свої не здійснені мрії. Не задумуючись про те, що їхні прагнення та думки можуть відрізнятися від дитячих бажань.
- Токсичні батьки не дають дітям можливості висловлювати свої емоції та думки. «Що за дурниці?», «Чого там боятися?», «Що ти вигадуєш?», «Не треба мені тут нити»… Знайомо? Нехтування думками та емоціями завдає непоправної шкоди життю дитини.
Як у майбутньому дорослим дітям поводити себе з такими токсичними батьками? Чи можливо вийти з таких токсичних стосунків? «Так», – каже психолог. – «Хоч це й непросто».
Анна Романник радить пам’ятати: Ви доросла людина. Індивідуальність. Ви маєте не лише обов’язки перед кимось. У Вас є права та бажання, які Ви маєте реалізувати без будь-якого відчуття вини або сорому.
Ось основні рекомендації взаємодії з токсичними батьками:
• Впевнено озвучуйте свою позицію.
• Не бійтеся жити окремо та за власними правилами, навіть якщо хтось ображається.
• Обмежте доступ до своєї території настільки, наскільки Вам буде комфортно.
• Не включайтеся у вирішення дрібних побутових проблем, які Вам нав’язують.
•Накопичуйте власний досвід, незважаючи на батьківські «я краще знаю», «ми довше прожили», «ми більше бачили».
•Чітко окреслюйте власні кордони у спілкуванні.
•Керуйте власними ресурсами самостійно. Якими? Можливостями, часом, зарплатою.
Такі ж принципи поведінки можна запропонувати і батькам. Поліпшуйте свої стосунки і будьте щасливими.
Тему досліджувала Наталія НИРКОВА
Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»