Іноді на межі життя і смерті відбуваються неймовірні переосмислення і містичні події. Одна з таких трапилася з Олегом. Ще молодим він приохотився до алкоголю, дуже швидко залишився без сім’ї й роботи. Мама втратила здоров’я й рано вмерла – не могла вже терпіти п’яні витівки сина…
Одного разу Олег загуляв з незнайомими людьми, довгий час не давав про себе знати. Мати виплакала собі всі очі, вирішивши, що син помер. Коли він нарешті з’явився, вона лежала в ліжку. Через дві години після повернення Олега додому її не стало. Сусіди поховали її на свої гроші, тому що син й копійки не міг дати.
Усі, хто знав Олега, відверто зневажали його. Дружина відвернулася. Лише можна здогадуватися, що вона говорила про Олега їхньому синові… Мабуть, їй би було краще, щоб він справді помер.
Повернувшись із похорону, Олег вирішив: піду добровольцем на Донбас. Мовляв, можливо, хоч там стану у пригоді. Серед старих маминих документів знайшов гаманець, а в ньому лежав складений учетверо листок паперу, на якому було написано «Сон Пресвятої Богородиці», як Олегові тоді здалося, віршик – і більше нічого. Його, як згадку про маму, взяв із собою.
Олег потрапив у самісіньке пекло… Легше ставало тоді, коли приїжджали волонтери. Одного разу разом з харчами та бронежилетами бійцям передали дитячі малюнки і виплетені з жовто-блакитних стрічок браслетики. Ніби й дрібничка, але коли Олег одягнув його на руку – відчув у собі якусь незвичайну силу. Йому тоді подумалося: «Це ж моєму Максимкові вже 6 років».
- Депутати не змогли відновити на посаді головлікаря Рівненської обласної лікарні
- В Рівному під час пожежі вогнеборці врятували двох дітей (ВІДЕО)
Для Олега час зупинився. Він просто перестав існувати. Олег перетворився на таку собі бойову машину. І якби не цей маленький оберіг і складений учетверо листок паперу від мами – його серце перетворилося б на камінь. Тієї ночі обстріл був особливо жорстоким. «Гради» змітали все живе. Олегові не залишалося нічого іншого, тільки молитися про своє спасіння. Якось мимоволі він згадав про той листок. Дістав його і при світлі запальнички почав читати дивний вірш-заговір під назвою «Сон Пресвятої Богородиці». Читаючи, Олег плакав від жалю до матері й до себе, плакав про бездарно прожите життя, про те, що не знає, коли нарешті закінчиться цей клятий обстріл. Шансів вижити у нього не було.
Неймовірно, але Олег, знесилений, впав у забуття. Перебуваючи на межі сну і безсоння, побачив маму. Вона стояла під деревом, тримала в руках ікону Богородиці і… браслетик. Потім промовила: «Я врятую тебе, якщо ти пообіцяєш, що жити будеш не так, як жив колись. Трудися, молися, не множ зла на землі, повернися до сина». Олег опам’ятався від власного крику: «Обіцяю!» Розплющив очі і побачив, що лежить сам. З простреленою рукою, але живий.
Вже в госпіталі Олег попросив розшукати його дружину. Вони помирилися. Тепер Олег знає, що все у них буде добре, незабаром повернеться додому. А поки що на руці носить жовто-блакитний браслетик, а під подушкою в нього лежить мамин гаманець, в котрому «Сон Пресвятої Богородиці», що його врятував.
Олег ВІННИЦЬКИЙ
Постійно бути в курсі новин вам допоможе telegram-канал газети «7 днів»