Не кожного дня героями віршів стають електрики, виробничі лінії чи звичайні робочі будні. Для Людмили Кривоблоцької з Рівного поезія стала способом подякувати людям, з якими вона працює на Рівненській фабриці нетканих матеріалів. Напередодні професійного свята працівників легкої промисловості жінка розповіла, чому вже понад десять років пише вірші про колег, а підприємство називає особливим місцем.
Цієї неділі, 14 червня, працівники легкої промисловості України відзначатимуть професійне свято. Для колективу Рівненської фабрики нетканих матеріалів воно особливе ще й тому, що підприємство зустрічає його вже в 55-й раз.
За понад пів століття фабрика пережила різні часи – періоди розвитку, економічні кризи, зміни ринків збуту та непрості для виробництва роки. Але виробництво не зупинялося навіть тоді, коли багато українських підприємств скорочували роботу або взагалі припиняли існування.
Співвласник «нетканки» Богдан Гапяк переконаний: головна причина такої стійкості – люди. Не обладнання, не технології й навіть не виробничі показники. Саме колектив завжди був і залишається основою підприємства.
Єдиний запис у трудовій книжці
Поміж працівників Рівненської фабрики нетканих матеріалів є люди, які працюють тут десятки років. Для декого це перше і єдине місце роботи.
Багато хто прийшов сюди молодим спеціалістом і залишився на все життя. Саме такі працівники пам’ятають різні етапи розвитку підприємства і можуть розповісти, як змінювалася фабрика протягом десятиліть.
Сьогодні частина чоловіків із колективу захищає Україну в лавах Збройних сил. Їхні колеги продовжують працювати на виробництві, нерідко виконуючи додаткову роботу за тих, хто нині на фронті. При цьому сама фабрика також працює для потреб українського війська.
«Тут особлива атмосфера»
Людмила Кривоблоцька працює апаратницею апретування понад десять років. За освітою вона технологиня громадського харчування, але життєві обставини привели її саме на «нетканку».
– Я живу поруч із фабрикою і завжди дивувалася, що люди, попри непросту роботу, йдуть на зміну і повертаються з неї усміхненими. Було цікаво зрозуміти чому. Прийшла працювати сама – і тепер можу сказати, що тут справді особлива атмосфера, дружній колектив і дуже щирі люди, – розповідає жінка.
Як зізнається Людмила, творчість супроводжувала її завжди. У різні роки вона займалася музикою, малюванням, спортом. А вірші почала писати тоді, коли долучилася до підготовки святкових заходів на підприємстві.
Спочатку це були сценарії до концертів та урочистостей. Згодом з’явилися і власні поетичні рядки.
Серед героїв її поезій – електрики, працівники виробничих ліній, ремонтники та колеги, з якими вона працює щодня. Людмила усміхається: іноді люди впізнають у віршах себе.
Одна з її поезій присвячена фабричним електрикам:
«Сумлінно працюють електрики наші.
Чи де що згоріло, чи хто поламав –
Усе вони мають гарненько поладить,
Зробити все так, щоб весь люд працював».
Серед героїв її поезій – колеги, виробничі лінії та сама фабрика.
«В нас на фабриці нова лінія з’явилась,
І продукція її людям знадобилась.
Там Володя Онищук весело працює,
Із Машею й Любою устілку дублює.
Бадьоренький він приходить,
Фільтри миє, клей розводить».
– У своїх віршах я просто хотіла подякувати людям за їхню працю. Тут працює багато хороших людей, які цього заслуговують, – каже Людмила.
Вона також відзначає ставлення керівництва до працівників.
– Не скрізь можна побачити таке ставлення до людей. У нас немає відчуття, що керівники окремо, а працівники окремо. Усі працюють заради спільного результату. Це мотивує і до роботи, і до творчості, – говорить жінка.
Виробництво, яке не зупиняється
Співвласник Рівненської фабрики нетканих матеріалів Богдан Гапяк каже, що вже вп’яте колектив відзначатиме професійне свято в умовах повномасштабної війни.
– Ворог робить усе, щоб зламати нас і нашу економіку. Але наша фабрика працювала, працює і працюватиме далі. Ми продовжуємо виробництво, підтримуємо людей і робимо все можливе для того, щоб підприємство розвивалося навіть у таких складних умовах, – каже він.
За словами Богдана Гапяка, нинішній рік не можна назвати простим для виробництва. Зростання тарифів на енергоносії впливає на собівартість продукції, скоротилася кількість державних замовлень.
Утім, попри ці виклики, підприємство продовжує стабільно працювати, своєчасно виплачувати заробітну плату працівникам і зберігати соціальні гарантії. Також фабриці вдалося отримати стовідсоткове бронювання для військовозобов’язаних працівників.
Свято в колі своїх
Цьогоріч професійне свято на підприємстві відзначатимуть без гучних урочистостей – у колі колективу.
Традиційно тут подякують працівникам за роботу, відзначать кращих грамотами та преміями, згадають ветеранів праці та вшанують пам’ять загиблих Захисників.
– Наші люди заслуговують на найкращі слова. Вони відповідально ставляться до своєї роботи, підтримують одне одного і навіть у непрості часи знаходять місце для творчості. Саме завдяки таким працівникам підприємство живе і розвивається, – говорить Богдан Гапяк.
Можливо, саме тому на Рівненській фабриці нетканих матеріалів народжуються вірші про електриків, ремонтників, виробничі лінії та звичайні робочі будні. Бо коли люди залишаються на одному підприємстві десятиліттями, воно стає для них чимось більшим, ніж просто місцем роботи.
Олександр СУБОТ
Журналістка та медіаменеджерка з багаторічним досвідом роботи у регіональних медіа. Працює з темами соціальної політики, життя громад, комунальних рішень та створює матеріали про сучасні історії Захисників України. З 2023 року — директорка редакції газети «Сім днів» і головна редакторка сайту 7dniv.rv.ua.