У Сарнах родинам загиблих воїнів вручили державні нагороди – відзнаки, здобуті ціною життя. У залі були матері, дружини й діти, які приймали ордени та хрести замість своїх рідних. Це день болю, пам’яті та вдячності.
Нагороди передали сім’ям полеглих Захисників України як свідчення їхньої мужності та самопожертви.
Кого відзначили посмертно
Орденом «За мужність» III ступеня посмертно нагороджено молодшого сержанта Миколу Ксюка (14.12.1976 – 08.04.2024), жителя Сарн. Він став до лав ЗСУ у жовтні 2022 року, служив головним сержантом взводу 3-ї парашутно-десантної роти 25-ї окремої повітрянодесантної бригади. 8 квітня 2024 року під час боїв на Донеччині з ним було втрачено зв’язок. У вересні 2025 року ДНК-експертиза підтвердила його загибель. У Героя залишилися мама, дружина, троє дітей, брат і сестра.
«Комбатантським хрестом» посмертно нагороджено солдата Романа Остаповця (28.12.1999 – 22.02.2024), жителя Сарн. Він добровільно вступив до лав 3-ї окремої штурмової бригади у вересні 2022 року та служив помічником гранатометника штурмової роти. Загинув 22 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області. У нього залишилися мама та брат.
Орден «За мужність» III ступеня також присвоєно солдату Валентину Робейку (20.12.1977 – 09.09.2025), жителю села Велике Вербче. Він був мобілізований у червні 2025 року, служив у складі 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади. 9 вересня 2025 року під час боїв поблизу населеного пункту Попів Яр Краматорського району зв’язок із військовослужбовцем обірвався. Згодом тіло Захисника повернули додому. У нього залишилися мама, троє дітей, сестра та брат.
Такою ж нагородою посмертно відзначено солдата Олександра Колоса (28.11.1990 – 01.12.2023), жителя села Корост. Після початку повномасштабного вторгнення він був призваний до війська, згодом служив гранатометником у складі 61-ї окремої піхотної бригади. Загинув 1 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання. У Героя залишилися мама, сестри та брати.
Як повідомили в Сарненська міська рада, нагороди передали найріднішим як знак вдячності та визнання подвигу.
Жодна відзнака не здатна замінити сина, чоловіка чи батька. Та кожна з них – це символ державної шани й підтвердження того, що подвиг не буде забутий.
Світла пам’ять Героям України.