Рівнянин бачив затоплене берлінське метро

Діліться корисною інформацією з друзями:

Війна почалася для нього на полі. Пас корів, коли над ним пролетів чорний літак і скинув бомбу на залізницю Житомир-Київ, що пролягала неподалік села.

Тоді Веніаміну Феофановичу Пашинському було лише 16. Два роки хлопець жив в окупованому німцями селі Ходорків на Житомирщині.

7 днів у ТелеграміСвіжі новини для тих, у кого мало часу

Новини які не потрапили на сайт ми розміщуємо в Телеграмі

То були страшні часи: поліцейський режим, розстріли євреїв, спалені села, масові страти, люди на шибеницях і партизанщина. Після звільнення села в грудні 1943 року почалася мобілізація. Хлопців і чоловіків без будь-якого військового обмундирування посилали на фронт. Веніамін потрапив на станцію Юдіно біля Казані у навчальну бригаду, де готували людей на фронт.

Важкі заняття по 10 годин, погане харчування, благенький одяг – три місяці підготовки і хлопця, якого вчили стріляти із сорокап’ятки, але якому так і не дали жодного разу вистрілити, відправили на фронт.

– Нас привезли до білоруського Гомеля, – розповідав ветеран, якого вже, на жаль, немає серед нас. – Я думав, що буду артилеристом, але став денщиком. Мав копати окоп, годувати командира. Саме тоді в Білорусі реалізовувалась одна з найбільших наступальних операцій радянських військ – «Багратіон». Я молодий, недосвідчений хлопець, знати не знав, що воно таке. Ми лише чули, що тоді в лісах перед нами перебували німецькі з’єднання.



Противника ми не бачили, але щодня рили окопи. Так просувалися десь три-чотири дні від одного села до іншого. Бій зав’язався вже біля села Пасічники. З лісу вийшли три танки і німці. Страшні залізні машини насувалися на нас, а з-за них вибігали й стріляли німецькі солдати. Стояв страшний шум, гули сирени, в очі світили прожектори. Бій тривав біля трьох годин. Мене вдарило вибуховою хвилею. На лівій нозі досі є слід від рани, а от на праву ногу шкутильгаю.

Отримав і контузію голови. Після бою з батальйону, а це десь 600 чоловік, живими залишились тільки 20–30. Потім я потрапив до 58-го автомобільного полку 18-ї автомобільної бригади (перевозив боєприпаси, харчі, спорядження на фронт). Разом із нею, як радист, дійшов до Берліна. Щоправда, зупинилися ми поблизу – у Потсдамі.

Радянські війська взяли Берлін 2 травня. Через два-три дні, звільнившись із чергування, до міста пішов і Веніамін Феофанович.

– Берлін був нищівно зруйнований. Метро затоплене водою. На вулицях – скалічені люди, черги за хлібом. – А біля Рейхстагу мені не вдалося побувати… – згадував ветеран.

Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»