Як рівняни повертаються до звичайного життя

Діліться корисною інформацією з друзями:

Коронавірус, що вразив мало не всю планету, не на жарт налякав. А карантин зі своїми жорсткими і тривалими обмеженнями усіх морально виснажив. Та головне – змусив мільйони людей задуматися над своїм буттям. Адже так, як було до початку пандемії, вже однозначно не буде. Які уроки маємо взяти з нині пережитого? Куди рухатися далі? На що мусимо робити ставку в економіці, котра нині переживає глобальну економічну кризу.

Про це розмова журналіста «7 днів» із заступником міського голови Рівного, заслуженим економістом України Сергієм Васильчуком.

– Сергію Миколайовичу, що, на вашу думку, для нас усіх сьогодні найважливіше?

7 днів у ТелеграміСвіжі новини для тих, у кого мало часу

Новини які не потрапили на сайт ми розміщуємо в Телеграмі

– Без будь-яких варіантів на порядку денному два питання. Причому на першому місці – збереження здоров’я і життя людей, і не менш важливе – реанімація економіки. Отож, сьогодні, коли вже можна констатувати, що нам спільними зусиллями вдалося не допустити спалаху епідемії на коронавірус, стоїть завдання відновити діяльність малого і середнього бізнесу.

Ми у Рівному не забороняли роботу виробничих підприємств, перед якими поставили умову дотримання всіх санітарних та інших карантинних вимог.

Навпаки, сприяли, чим могли. Скажімо, навіть не запроваджували спецперепустки для проїзду в громадському транспорті. Вирішили: нехай люди їздять на роботу, якщо немає заборони на їхній вид діяльності. При цьому зауважу, що жорсткі обмеження – це прерогатива уряду, який у своїй постанові чітко вказує, кому заборонено працювати, за винятком… І далі подається перелік.
Тобто місцеві комісії, що наділені можливістю посилити запропоновані карантинні заходи, не мають права послаблювати їх. Хоча, як я вже не раз казав, можна було б уже спокійно дозволити відновити діяльність за деякими напрямами. Адже вже минули Великодні свята. Ми дуже боялися, щоб вони не спричинили спалах захворюваності. З острахом чекали Поминальної неділі. Але, слава Богу, все обійшлося. Треба лише подякувати людям за розуміння, а службам, які відповідали за громадський порядок у місті, за сумлінність.



– Кому в Рівному найближчим часом буде дозволено відновити свою діяльність?

– З понеділка вже відкрили кіоски з продажу хлібобулочних виробів, ремонту взуття, виготовлення ключів тощо. Як на мене, можна спокійно відкривати перукарні (звичайно, з суворим дотриманням сан­епідеміологічних заходів – обов’язковою дезінфекцією), салони краси, невеличкі магазини. На черзі – питання відновлення роботи ринків, яке вчора розглядалося на засіданні уряду. Тут, на мою думку, неабияка відповідальність лягає як на адміністрації ринків і продавців, так і безпосередньо на рівнян. Маю на увазі дотримання санітарно-гігієнічних норм. Гадаю, доречно було б попросити людей старшого віку, щоб вони поки що утрималися від активного пересування і, за можливості, залишалися в своїх домівках.

Словом, треба, щоб місто поволі відновлювало життя. Бо одним розчерком пера весь цей механізм не запустиш.

А тим часом кожен день простою негативно позначається на надходженнях до міського бюджету, які вже зараз далекі від наших планів. У тому числі й від тих показників, які були у минулому році. Скажімо, станом на 27 число ми мали лише 56 відсотків від планових надходжень. А це недоотримані гроші, які повинні йти на забезпечення життєдіяльності міста. Не кажу вже про виконання затверджених міських програм. Мовчу про людей, які, залишившись без роботи, опинилися по суті на межі виживання.

– Сергію Миколайовичу, які повчальні уроки можна винести з карантину?

– Простих рецептів виходу з карантину і відродження економіки немає. Бо якщо хтось знав би їх, то він, певен, обов’язково поділився б ними, і завтра всі країни стали б успішними.
Тепер про те, що бачимо.

По-перше, постраждають усі: від найбагатших до найбідніших.

На жаль, рівень життя уже зараз помітно падає вниз. Це об’єктивна реальність. Розуміючи, що багато напрямків бізнесу призупинили свою діяльність, усвідомлюємо, що відбудеться зменшення реальних зарплат.
Такі галузі, як туризм, пасажирські перевезення, готельний і ресторанний бізнес не скоро відновляться.
Все це, безумовно, негативні моменти, зумовлені карантином. Але вони, можливо, дадуть поштовх для появи креативних речей. До слова, у Рівному ми вже третій рік поспіль проводимо форум креативних індустрій, де на загал виносяться недорогі, але цікаві для всіх ідеї. Тому, сподіваюся, цьогорічний форум декому вкаже на вихід з нинішньої скрутної економічної ситуації.

– І навіть тим, у кого начебто немає жодних перспектив?

– А чому б ні? Ось візьмемо, для прикладу, туризм. Попереду – літо, період відпусток. Думаю, втомлені морально люди після карантину захочуть якось розвіятися, набратися сил, оздоровитися. Тому, на мою думку, буде розвиватися внутрішньоукраїнський туризм. Це неабиякий шанс і для Рівненщини. Адже у нас є унікальні водойми (Нобель, Біле озеро, Хрінницьке водосховище та інші), автентичні садиби «зеленого» туризму, унікальні пам’ятники історії та архітектури (Острог, Дубенський замок, Пересопниця, Козацькі могили і т.д.). Звичайно, щоб привабити туристів, треба подбати про самобутність і якість запропонованих послуг, комфорт і зручність.

– Але для цього потрібні інвестиції. Де їх взяти в умовах кризи?

– Треба, щоб держава кредитувала бізнес. Але тут потрібен виважений підхід. Не такий, про який ми читаємо: підприємцям, мовляв, видано мільйони пільгових кредитів, але, як виявляється, в основному на придбання нерухомості. Це, на мою думку, не першочергова потреба. Більше того, фінансово підтримувати бізнесменів, які сьогодні за дешево скуповують нерухомість, щоб потім дорожче продати – це неправильно.

Зараз треба кредитувати підприємства з фондом заробітної плати.

І в першу чергу фінансово допомагати тим, хто до початку карантину мав офіційно працевлаштованих працівників і сплачував реальні податки. Так потрібно робити для того, аби бізнес у нас нарешті зрозумів: платити податки – не тільки обов’язок, а й гарантія того, що держава захистить підприємців, які працюють легально.
Керівництво країни мусить орієнтуватися не на врізання бюджету, а всі наявні ресурси і надходження (з Євросоюзу, МВФ і т.д.) скерувати в економіку, наприклад, будівництво доріг, шкіл, ремонт мостів, реалізацію енергоефективних заходів тощо. Треба розвивати українську економіку. Не купувати тепловози в Південній Кореї, а випускати свої. Не завозити електроніку з Китаю, а виробляти в себе. Розумно було б брати за кордоном технології і новітнє обладнання, а в Україні налагодити випуск необхідних товарів. Якщо підемо цим шляхом, то, переконаний, за рік вийдемо з цієї критичної ситуації. Бо якщо, скажімо, будемо будувати дороги, то видобуватимемо в місцевих кар’єрах щебінь і пісок, виготовлятимемо асфальт й інші необхідні матеріали, дамо роботу шляховикам. Зводитимемо школи і ремонтуватимемо мости, – будуть працювати цегельні та цементні заводи, шахти і ливарні цехи. Все буде функціонувати, а звідси й наповнення до бюджетів. Тільки треба, щоб усе було чесно, прозоро і під наглядом держави.

– Це ми говоримо про індустріальні підприємства, а як бути з малим і середнім бізнесом?

– Щоб працював дрібний підприємець, потрібно створити на ринку попит. А про який попит може йти мова, якщо в людей стрімко падає достаток? Щоб щось купити, зрозуміло, спершу треба заробити зарплату.
Що маємо в реальності? Станом на 1 квітня у Рівному було зареєстровано 17 200 приватних підприємців, десь близько 2 900 суб’єктів малого, 120 середнього і декілька великого бізнесу. Якщо порівнювати з попередніми місяцями, то в березні кількість підприємців дещо зросла. Зараз буде спостерігатися інша тенденція.

Тому, як на мене, треба потихеньку пом’якшувати карантинні заходи, щоб не занапастити те, що маємо.

З іншого боку, скажіть, якщо б сьогодні працювала перукарня, ательє з пошиття одягу чи дитячий магазин, де люди записувалися б по телефону чи дотримувалися санітарно-гігієнічних вимог (стояли у чергах в масках, дотримувалися рекомендованої дистанції), хіба була б гірша ситуація, ніж та, яку ми бачили, коли сотні людей ходили без будь-яких засобів захисту? А так страждає малий і середній бізнес, який годує себе, свої сім’ї, створює робочі місця і наповнює казну міста.
Василь ГЕРУС

Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»