Днями в Обласній науковій бібліотеці на Лебединці вшановували пам’ять відомого українського письменника Сергія Гулі, котрому у серпні минулого року мало виповнитися 80.
На жаль, талановитий прозаїк не дожив до ювілею лише місяць. А ще він не встиг дописати повість, яку названо незакінченим романом. Книгу «Про них в газетах…» видали рідні Сергія Іларіоновича – дружина Неля Василівна і донька Марина.
Це історія про службове відрядження випускника українського вишу Павла Заворожка на засекречене підприємство в Сибіру. Зокрема, герой роману звертається до своєї сутності: «Хто ми є? Де наша Батьківщина?..» Усвідомлюючи з гіркотою таку риторичність, роздумує: «А це не що інше, як люди без кореня. Нелюди. Безхарактерники. Безхребетники. Які роблять те, що від них вимагають, а не те, що серце велить. Совість. Сумління. Істоти випадкові, без любові, без пристрасті на світ явлені. Богом не освячені. До святого Хреста вуста не прикладали, нехристі. Що нас тримає на світі? Чим тримаємося?»
– Особливістю прози Сергія Гулі, – зазначає письменник Віктор МАЗАНИЙ, котрий написав передмову до книги, – загалом є те, що вона, так би мовити, загартована на матеріалі післявоєнної пори. Тут відзначаємо майстерне вибудовування монологів, за допомогою яких автор досягає письменницького надзавдання – показу внутрішніх духовних платформ персонажів. При цьому наче нанизує пласти розмірковувань, які кладуться в канву розповіді за принципом очевидних асоціативних фрагментів. Поряд із цим слід відзначити вміння автора вивершувати по висхідній психологічну напругу у драматичних ситуаціях. Доброю підмогою в цьому є поширені синтаксичні конструкції, періоди, авторські відступи, синонімічно багаті нашарування. Цією книгою Сергій Гуля, без сумніву, заявив про свою письменницьку зрілість, демонструючи вірність напрактикованому стилю талановитого, переконливого оповідача.
Перша книга Сергія Гулі «Яблуневий цвіт» (1974) вийшла у Красноярську, де жив і працював автор. З 1982 року він мешкав у Рівному, працював на ВО «Азот» і писав романи, повісті, новели, оповідання, есе українською мовою.
До Спілки письменників він вступив тоді, коли її очолював Євген Шморгун. Під час презентації книжки Євген Іванович розповідав про автора понад десяти книжок прози з великою пошаною як до людини, так і до таланту, яким вона володіла.
– Характер у чоловіка був веселий, жартівливий, не зважаючи на те, що останні роки хворів, не мав змоги навіть виходити з квартири, – пригадує дружина Неля Василівна. – Знав більш як 100 українських пісень. Дуже хотів, аби ця книга вийшла.
За життя Сергій Гуля став лауреатом літературної премії імені Світочів, переможцем конкурсу «Гордість міста» у номінації «Кращий письменник Рівного» (2008).
Між виступами присутніх, а це – Анна Лимич, Віталій Власюк, Валерій Войтович, Олексій Заворотній, Ольга Шевцова, прекрасно і професійно виконували веселі українські пісні співачка, доцент РДГУ Галина Швидків зі своєю ученицею Мирославою Невірковець. Час збіг швидко, залишився гарний спогад і впевненість в тому, що українська література багата на таланти, які, наче коштовне каміння, зблискують яскраво, загадково і привабливо, коли потрапляють на долоні під променями сонця.
Анна ЛИМИЧ
Фото Валерія ВОЙТОВИЧА