Спробуйте зав’язати собі очі та пройти далеко по прямій лінії. Ви будете здивовані, що людина не може йти без видимих орієнтирів.
Це тому, що у нас, на відміну від багатьох птахів, немає спеціального органу, який допомагає орієнтуватися в геомагнітному полі, а також немає природного гіроскопа, що дозволяє зберігати заданий напрямок.
В нашому вестибулярному апараті є можливість відстежувати повороти тіла. Проте для збереження бажаного напрямку необхідно підсумовувати ці повороти, щоб вони компенсували один одного. За умови нерівної поверхні рельєфу, численних невеликих відхилень та поворотів, кожен наступний крок на невелику відстань відхиляється від попереднього. Тому без зовнішніх орієнтирів рух може сильно відрізнятися від заданого напрямку.
Людина не може йти прямо без орієнтира, оскільки вона потребує точки відліку для орієнтації в просторі. Якщо перед людиною немає жодного орієнтиру, то їй складно зберігати пряму траєкторію.
Вчені, які досліджували це питання, дійшли висновку, що людина однозначно не може йти прямо без зовнішнього орієнтира. Наприклад, німецький учений Ян Суман проводив експеримент, який зав’язував очі своїм випробуваним у різних локаціях, таких як пустеля, пляж та ліс, пропонуючи їм пройти прямим маршрутом. Без будь-яких зовнішніх орієнтирів, це закінчується ходінням по колу.
Це явище відоме як «зміщення ходьби по колу». Вчені вважають, що це упередження спричинене тонкою асиметрією в нашій ході та рухах тіла, яка накопичується з часом і змушує нас трохи повертатися в один бік частіше, ніж в інший. Ці крихітні відхилення накопичуються, і перш ніж ми це усвідомлюємо, ми починаємо ходити по колу.
Ходьба по колу має важливе значення для пошуково-рятувальних операцій, а також для розуміння навігаційних стратегій ранніх людей. У минулому люди були змушені покладатися на свою здатність орієнтуватися без допомоги сучасних технологій чи карт. Цілком можливо, що упередження до ходьби по колу зіграло певну роль у розвитку певних культурних практик, таких як використання орієнтирів або слідування певному типу місцевості, щоб зберегти відчуття напрямку.
Щоб краще зрозуміти це явище, дослідники провели експерименти з використанням симуляції віртуальної реальності та методів візуалізації мозку. Ці дослідження показали, що мозок використовує комбінацію візуальних сигналів
Ходьба по колу – це складне явище, яке багато розкриває про людський мозок і нашу здатність орієнтуватися в просторі. Хоча ми не можемо рухатися по прямій лінії без зовнішніх орієнтирів, люди розробили різноманітні інструменти та методи. Такі як карти та GPS, щоб допомогти нам орієнтуватися у світі з більшою легкістю та точністю.
Читайте також: Путіна й Лукашенка не запросили на коронацію Чарльза ІІІ