Зі Степаном Вознюком відійшла ціла епоха
Так судилося, що зі Степаном Тихоновичем Вознюком я познайомився ще в далекому 1975 році. Знав його як абітурієнт, студент, викладач університету, керівник водоканалу, працівник міністерства і як міський голова Рівного. Він завжди видавався мені людиною доброю, відповідальною, грамотною та інтелігентною.
Степан Тихонович Вознюк, безперечно, став взірцем особистості, котра створила себе сама. Адже, будучи вихідцем з невеличкого села на Рівненщині, завдяки працелюбності та невгамовній спразі до знань, він став доктором наук, професором і керівником одного з провідних вузів тодішнього Радянського Союзу. На час його керівництва «водником» припав період найбільшого розквіту навчального закладу. І не тільки вузу, а й гідромеліоративної галузі в цілому. Наші випускники працювали не лише, по суті, в усіх куточках Союзу, а й у багатьох країнах світу, що свідчило про їхню високу кваліфікацію. До речі, коли мене у 1999 році (це через 20 років після закінчення вузу) запросили в американську фірму, я, взявши до рук довідники, на рівних працював зі спеціалістами зі США. Між нами не було абсолютно ніякої різниці. Ми (нас було 10 інженерів з України) впевнено почувалися в будь-яких практичних чи наукових дискусіях з американськими фахівцями, гідно тримаючи марку «водника».
Мені завжди було дуже приємно спілкуватися зі Степаном Тихоновичем. Особливо пам’ятними залишилися останні роки його життя. Він часто проходив повз міськвиконком. Отож бувало, коли зустрічав, я залюбки брався підвезти його декількасот метрів, бо таким чином мав можливість виявити йому свою повагу. Певен, що такою щирою шаною Степан Тихонович користувався в тих, хто тісно пов’язаний з нашим університетом.
Володимир ХОМКО, міський голова Рівного 2008-2020 рр.