Самого діагнозу відтепер недостатньо, щоб визначити, чи потрібне людині цілодобове перебування в лікарні. МОЗ запроваджує єдині критерії госпіталізації: лікар має оцінювати стан пацієнта, необхідність постійного нагляду, моніторингу та процедур, які неможливо безпечно провести амбулаторно.
Новий стандарт «Критерії госпіталізації пацієнтів для надання стаціонарної медичної допомоги» МОЗ затвердило наказом від 30 липня 2026 року №1044. Він поширюється на планову й екстрену госпіталізацію дорослих, продовження лікування у стаціонарі, переведення та виписку.
Про те, як нові правила мають працювати на практиці, в ефірі «Українського радіо» розповів директор департаменту цивільного захисту та охорони здоров’я населення Рівненської ОДА Олег Вівсянник.
За його словами, рішення про госпіталізацію має ґрунтуватися насамперед на клінічному стані людини. Серед підстав для стаціонарного лікування – тяжкий або нестабільний стан, потреба в цілодобовому спостереженні, постійному моніторингу життєво важливих показників, інтенсивній терапії чи медичних втручаннях, які неможливо безпечно провести поза лікарнею.
Водночас стандарт не замінює рішення лікаря. Медик має оцінити конкретний стан пацієнта та визначити, чи справді той потребує стаціонару.
Після затвердження документа МОЗ уже внесло до нього уточнення. Наказом від 14 серпня передбачено: якщо критерії обов’язкової госпіталізації відсутні, медичну допомогу пацієнтові надають амбулаторно.
Окреме питання – скільки часу людина має залишатися в лікарні. Якщо потреби в цілодобовому спостереженні вже немає і лікування можна безпечно продовжувати вдома чи амбулаторно, пацієнта можуть виписати. У МОЗ пояснюють, що необґрунтовано тривале перебування у стаціонарі не лише створює додаткове навантаження на медиків, а й підвищує ризик внутрішньолікарняних інфекцій.
Олег Вівсянник наголосив, що новий стандарт не є рішенням про скорочення лікарняних ліжок чи закриття медзакладів. Йдеться про єдині підходи, за якими визначатимуть, кому справді потрібна цілодобова допомога.
До цього критерії госпіталізації вже містилися у клінічних протоколах та інших медичних документах, але єдиної системи для всіх закладів не було. Саме цю різницю й має усунути новий стандарт.
