Гірчичники: шкода чи користь?

Діліться корисною інформацією з друзями:

Будь ласка, тільки не гірчичник! Казали колись таке? Цей, можна сказати жорстокий засіб, використовували чи не в кожній родині совєцького союзу. Та що там союзу! Гірчичники колись користувалися чималою популярністю у всьому світі.

Причиною поставити гірчичник здебільшого ставали нежить, кашель, біль у горлі. Одним словом – застуда. Однак на заході від гірчичників відмовилися кількадесять років тому. Тоді як в Україні вони досі широко застосовуються й продаються чи не в кожній аптеці.

Чи є від них користь? Ні. Чи безпечні вони? Ні. Чи є кращі способи полегшити свій стан під час хвороби? Безперечно! Давайте розбиратися.

7 днів у ТелеграміСвіжі новини для тих, у кого мало часу

Новини які не потрапили на сайт ми розміщуємо в Телеграмі

Якщо ґуґлити «історію гірчичника», то мережа приведе нас аж до часів стародавніх Єгипту, Китаю та Греції. Гірчиця здавна полюбилася людям: і як приправа, і як лікувальний засіб. Кажуть, що на початку першого століття нашої ери грекам прописували гірчичники від усіх можливих недуг. А римляни використовували мелене гірчичне насіння, щоб виготовити мазь від укусів змій та скорпіонів. З кожним новим століттям гірчичники ставали дедалі популярнішими. Наприкінці 19-го – початку 20 століття гірчичники були дуже помічним засобом першої лінії захисту від травм і хвороб. Як у лікарів, так і в пересічних людей. Особливо в сільській чи ізольованій місцевості.

Гірчичники переважно були саморобним продуктом. Протягом століть їхній рецепт не змінився. Щоб зробити гірчичник, вам знадобиться гірчичний порошок, борошно, вода та два клаптики тканини. Змішуєте всі інгредієнти, намащуєте їх на один клаптик тканини і накриваєте іншим. Але у 19 столітті в аптеках почали продавати вже готові гірчичники, які перед використанням достатньо було занурити у теплу воду. Зокрема гірчичники стали одним із перших продуктів, які виготовляла компанія Johnson & Johnson.

Чому гірчичники були такими популярними? Завдяки пекучим властивостям гірчиці люди вважали, що вона може «прогріти» внутрішні органи. Начебто гірчиця допомагає посилити кровообіг і тим самим зменшити біль, запалення чи вилікувати інші неприємні симптоми.

Та річ у тім, що почервоніння шкіри й тепло, які людина відчуває на тих ділянках тіла, де перебуває чи нещодавно був гірчичник, ще не означають, що там щось «прогрівається». Цього замало, аби посилити кровообіг чи якимось іншим чином втрутитися в роботу внутрішніх органів. Опік на шкірі від гірчичника – це лише опік на шкірі.

Найчастіше гірчичники накладали й накладають на ділянки грудей чи спини, борючись таким чином із захворюваннями дихальних шляхів. Іноді гірчичники кладуть також на ступні ніг чи просто засипають суху гірчицю в шкарпетки, сподіваючись таким чином знову ж таки «прогріти» організм та «вигнати» хворобу. Рідше, але теж застосовують гірчичники при болях у спині й артриті, накладаючи на ділянку тіла, де відчувається біль. Однак все це є марним витрачанням часу та зусиль.

Донині не існує переконливих доказів щодо того, що гірчичники приносять користь. Натомість є низка доказів іншої сторони застосування гірчичників – це опіки.

Насіння гірчиці містить сполуку синігрін. Саме вона надає цей пекучий смак, заради якого ми додаємо гірчицю в хотдоги чи холодець. При змішуванні з водою синігрін розпадається і утворює аліл ізотіоціанат. Саме він спричиняє відчуття тепла на шкірі. А також подразнює її. Тож, якщо залишити гірчичник надовго, він спричинить опіки. Як, для прикладу, в жінки, яка отримала опік 2-го ступеня, коли робила обгортання з гірчицею та медом, щоб схуднути. Або в тієї, котра нанесла на хворе коліно саморобну мазь з насінням гірчиці та накрила її пов’язкою. Зняла все це лише через 24 години, коли відчула біль.

Якщо все ж хочете поставити гірчичник, тримайте його не довше як 15 хвилин. Не використовуйте цей засіб для маленьких дітей. Бо в них дуже чутлива шкіра і вони не можуть чітко сказати, що їм боляче. Також гірчичники не можна використовувати, якщо є будь-які пошкодження на шкірі.

Обирайте ті способи лікування застуди й грипу, які дійсно довели свою ефективність. Серед них гірчичників немає. Також там немає розтирання спиртом, дихання над картоплею, чарок з міцними напоями, закутування у ковдри, щоб «пропотіти», свічок з інтерферонами, сиропів від кашлю та антибіотиків.

При застудах або грипі найкращий спосіб допомогти організму – полегшити симптоми. Для деяких людей ці поради можуть означати «нічого не робити». Саме тому їм кортітиме зробити «хоч щось». Але повірте, ані гірчичники, ані гори пігулок чи ударні дози вітаміну С не є кращим вибором, аніж ці прості поради: відпочинок, свіже повітря в домі, здорове харчування, достатнє пиття і жарознижувальні засоби, якщо є висока температура.

Уляна СУПРУН, екс-міністр МОЗ