Нею просто заразитися, її складно розпізнати і вилікувати, недуга може позначитися на роботі дихальних шляхів, серця, нирок, нервової системи, а її ускладнення здатні проявитися навіть за рік після одужання. Усі ці факти – про небезпечну інфекційну хворобу, якою є дифтерія.
Востаннє спалах цього захворювання в Україні був у 90-х, тоді захворіло близько 20 тисяч людей, майже 700 із них померло. У Міністерстві охорони здоров’я вважають, що ситуація може повторитися вже найближчим часом. За останні роки в Україні зафіксували 40 випадків дифтерії, а нещодавно з’явилась інформація про пацієнтку з таким діагнозом на Хмельниччині. Про особливості цього захворювання та можливості його профілактики спілкуємося з лікарем-інфекціоністом ЦПМСД «Північний» Мар’яною РУДЮК.
– Пані Мар’яно, розкажіть, будь ласка, як проявляється дифтерія?
– Це гостре інфекційне захворювання, що передається повітряно-крапельним шляхом. Факторами його передачі можуть бути предмети побуту, як-от посуд чи іграшки, якими користувався хворий. Трапляється, що носіями збудника дифтерії є на перший погляд здорові люди (безсимптомне носійство), які їздять у транспорті, бувають у громадських місцях і навіть не знають про те, що заражають інших. Дифтерійна паличка (коринебактерія) стійка до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб. Інкубаційний період захворювання – від 3 до 10 днів. Захворіти на дифтерію досить легко, а зупинити її поширення непросто.
Початок захворювання схожий на ангіну, інфекційний мононуклеоз чи навіть звичайне ГРЗ, аж до появи налетів на мигдаликах. Симптоми захворювання – це біль у горлі, підвищена температура, наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу, ускладнене дихання та ковтання, набряк слизової оболонки носоглотки, збільшення лімфатичних вузлів. Щоправда, високої температури може й не бути, а болі в горлі бувають спочатку незначними (через вплив токсину), проте загальний стан важкий, з інтоксикацією та блідістю шкіри. Нежитю не буває майже ніколи.
– Отже цю хворобу непросто розпізнати?
– Саме так. За час від останньої епідемії виросло два покоління лікарів, які ніколи не бачили дифтерії. Вони можуть орієнтуватися лише по симптомах хвороби, що описані в підручниках. Щоб не помилитися в діагностиці і не сплутати дифтерійний наліт на мигдаликах з ангіною, проводять тест: лікар ватною паличкою або спеціальним шпателем намагається зняти наліт. Якщо у хворого ангіна, то зробити це можна легко і швидко, а при дифтерії ця процедура неможлива без травмування слизової мигдаликів (самостійно ліпше не перевіряти).
– Чому дифтерію вважають дуже небезпечним захворюванням?
– Коли дифтерійна бактерія потрапляє в дихальну систему людини, вона виробляє токсин. За своєю руйнівною силою він поступається лише правцевому токсину чи токсину ботулізму. Коли він уже зв’язався з білками тканин – вплинути на нього неможливо.
Найчастіше хвороба проявляється так: набрякають слизові оболонки горла і утворюється щільна плівка. Вона блокує дихальні шляхи, і це може призвести до смерті. Далі ускладнення пов’язані з дією токсину, а це інфекційно-токсичний шок, пошкодження серцевого м’яза (міокардити, які бувають ранні й пізні), ураження нервової системи, нирок тощо. Ризик померти є від перших годин захворювання і навіть до року після одужання.
Тому вкрай важливо вчасно встановити діагноз, ізолювати хворого та одразу розпочати лікування. Однак тут теж виникають значні проблеми. Адже найважливіше в процесі лікування – якомога швидше ввести хворому протидифтерійну сироватку, що нейтралізує дію токсину. Ефективність цієї маніпуляції буде у 20 разів вищою, коли препарат вводиться в перші дві доби захворювання, ніж, скажімо, на п’яту добу, коли ризик ускладнень неймовірно зростає.
Такої сироватки нині в Україні немає. Раніше цей препарат був, але термін його придатності закінчився ще у травні цього року. ВООЗ обіцяла надати 200 флаконів сироватки як гуманітарну допомогу Україні. Однак поки що, наприклад в інфекційному відділенні для дорослих у Рівному, її немає. До речі, у 21-річної дівчини, яка нещодавно захворіла в Хмельницькому і якій сироватку так і не вводили (через її відсутність), розвинувся міокардит.
Єдиний спосіб захиститися від дифтерії і запобігти розвитку небезпечних ускладнень – вакцинація дітей та дорослих.
– У суспільстві є чимало противників вакцинації. Щоправда, багато хто переглядає свої переконання, коли виникає безпосередня загроза. Так було і з кором, коли високий рівень захворюваності змусив багатьох зробити щеплення не лише своїм дітям, а й собі. Яка ситуація з вакцинацією від дифтерії?
– Справді, низький рівень вакцинації населення є однією з причин спалаху кору в Україні. Наслідки відомі: з початку спалаху (з літа 2017 року) на кір захворіли більше ніж 110 тисяч осіб, 39 – померли. Наслідки спалаху дифтерії можуть бути набагато серйознішими. Адже, за статистикою, від кору серед тисячі хворих помирає одна людина, а від дифтерії – від 50 до 100.
Коли знижується рівень вакцинації, збільшується кількість випадків дифтерії. Зараз рівень охоплення плановими щепленнями проти дифтерії, правцю та кашлюку дітей до року становить менш як 70%. Лише незначний відсоток дорослих має ревакцинацію. Аби запобігти епідемії, кількість вакцинованих повинна зрости до 95–98%.
Дифтерія до ХХ сторіччя була основною причиною хвороби і смерті серед дітей та дорослих у США і Великій Британії. Проте в цих країнах дифтерію побороли майже півстоліття тому. Ще 1921 року в США під час спалаху хвороби померло майже 16 тисяч людей. Після впровадження обов’язкової вакцинації кількість випадків хвороби наблизилась до нуля.
У період між 2004 і 2017-тим у США було відомо лише про 2 випадки цієї недуги.
– Кому і коли слід робити щеплення від дифтерії? Скільки це коштує?
– Щеплення від дифтерії можна безкоштовно зробити в будь-якому міському медзакладі первинної ланки. Дітям роблять щеплення вакциною АКДП (комплексна: захищає від дифтерії, кашлюку та правцю) у 2, 4 та 6 місяців. Згодом проводиться ревакцинація у 18 місяців та у 6 років вакциною АДП (дифтерія, правець), наступне щеплення у 16 років – вакциною АДП-М.
Далі необхідно вакцинуватися повторно кожні 10 років. Тобто, якщо останнє щеплення проти дифтерії було в 16 років, наступне потрібно зробити у 26. І так далі кожні десять років.
Що ж до умов зберігання вакцин, ви можете перевірити їх за допомогою термоіндикатора, який вам покажуть у кабінеті щеплень. Вакцина, що втратила ефективність, не спричиняє додаткових реакцій, проте вона не забезпечує формування імунітету.
Щоб зробити щеплення, потрібно бути здоровим. Необхідно звернутись до свого сімейного лікаря, який проведе огляд, за потреби призначить додаткові обстеження і допоможе зробити цей процес якомога безпечнішим. Загострення хронічних захворювань, гострі запальні процеси, хірургічні втручання в останні два місяці є прямими протипоказаннями для проведення вакцинації.
– Дітям роблять планові щеплення. А як бути дорослим, які не знають, чи були вони вакциновані раніше?
– У такому разі для захисту від дифтерії та правцю необхідна триразова вакцинація АДП-М. 99% вакцинованих від дифтерії (за умови вчасної ревакцинації) не хворіють. Стовідсоткову гарантію того, що, зробивши щеплення, ви не захворієте, ніхто не дасть. Але навіть під час епідемії та в разі інфікування перебіг захворювання буде в легшій формі, з меншими ризиками для здоров’я та життя.
Щеплюватися, коли почнеться епідемія, буде вже пізно, адже для вироблення імунітету потрібен час.
Щоб перевірити рівень (напруженість) свого імунітету до дифтерії, можна здати аналіз крові на Ig G до дифтерійного анатоксину. Такі дослідження проводять у приватних лабораторіях.
– Якими можуть бути побічні реакції після щеплення?
– Як і будь-який лікарський препарат, вакцини можуть викликати негативні реакції, проте ризики для здоров’я і життя при захворюванні на дифтерію набагато серйозніші, ніж ризики розвитку серйозної реакції на вакцину. Болісні відчуття і припухлість у місці ін’єкції або підвищення температури – це нормальне явище. Вони з’являються незабаром після того, як вакцина була введена, і зазвичай зникають за кілька днів. Підвищення температури у дітей пов’язане з кашлюковим компонентом у складі вакцини АКДП. У дорослих, які отримують вакцину від дифтерії та правцю, можливі місцеві реакції: болі в місці уколу. Тому, якщо ви не шульга, краще зробити ін’єкцію в ліву руку.
До речі, реакція на введення протидифтерійної сироватки (якщо пощастить і вона буде) виникає частіше, на неї організм, як правило, реагує важче, ніж на вакцину.
Збудники різних інфекційних недуг мають свої особливості. Наприклад, для дифтерійної палички характерна циклічність – спалахи відбуваються кожні 15–25 років. Щоправда, у всіх хвороботворних мікроорганізмів є й спільна риса – вони здатні пристосовуватись, змінюватися, обмінюватись інформацією між собою для того, щоб виживати і бути готовим до зустрічі з людиною. Можливо, і нам варто підготуватися до зустрічі з ними, захистивши своє здоров’я заздалегідь?
Розпитувала Наталія НИРКОВА