Британські джентльмени не могли жити без чаю. В Англії 19 століття одним з атрибутів чоловічої краси були пишні вуса. Попиваючи чай, чоловіки мочили в ньому вуса, які швидко втрачали свою форму й перетворювалися на обвислі злиплі пасма.
Британські джентльмени ретельно стежили за своїми вусами, подовгу проводячи час перед дзеркалом. Вони їх підстригали, ретельно розчісували й надавали потрібну форму з допомогою воску. Причепурившись, джентльмени виходили у світ, де крім усього іншого періодично пили гарячий чай. Лорди мимоволі вмокали вуса в чай, а в тих місцях, куди рідина не діставала, гаряча пара доробляла справу — вуса ставали мокрими й некрасивими, а нанесений на них віск тонкою плівкою плавав на поверхні напою.
У 1860 році один із джентльменів знайшов розв’язання цієї проблеми. Це нібито зробив Харві Адамс, але інформації про нього майже немає. Але винахід зроблено, він допоміг джентльменам, а це найголовніше. Хто його винайшов — уже не так важливо.
Отже, в 1860 році були придумані чашки з перемичкою на верхній частині. Цей «місток» розміщувався в тому місці, куди потрапляли вуса.
У такий спосіб, вусатий чоловік попиваючи чайок, міг не хвилюватися — його розкішні вуса «лягали» на цей «місток» і залишалися абсолютно сухими. Чашки для вусів відразу ж придбали величезну популярність, але згодом вуса вийшли з моди, тому й ці чашки стали незатребуваними.
У наш час чашки для вусів 19 століття можна побачити лише в колекціях, але якщо є бажання, в деяких магазинах можна купити такі чашки, виконані сучасними дизайнерами.