Яким би хорошим не був голова правління, без підтримки мешканців важко щось зробити

Андрій Прищепа сам не захотів плисти за течією і серед мешканців будинку знайшов чимало однодумців. Коли ж зібрали установчі збори, виявилось, що питання безгосподарності хвилюють переважну більшість жильців будинку. Тож постановили: ОСББ бути! Інакше стара панельна багатоповерхівка могла рухнути.
За останні дев’ять років ОСББ «Промінь», що на Мельника, 10, перетворилося на своєрідну візитівку Андрія Прищепи і його команди. При цьому 36-річний чоловік є управителем 12 багатоквартирних будинків. Про свій досвід господарювання він розповідає журналістці газети «7 днів».

Для когось очолити навіть одне ОСББ – не вкладається у голові, а у вас їх аж 12. Як ви зважилися на такий відповідальний крок?

– Звісно, все починалося з одного будинку, в якому проживала і нині живе моя сім’я. Було, перед початком опалювального сезону довелося спускати повітря з будинкової системи опалення, бо в підвалі все було навстіж: куди хочеш іди і що хочеш бери, лампочки ніде не горіли, підвальне приміщення було затоплене. Щоразу, коли потрапляв у підвал, жахався, як і решта сусідів.

А як спало на думку створити ОСББ?

– Якось 2009 року на очі потрапила цікава стаття про ОСББ, де мешканці організувалися, щоб вирішити проблеми свого будинку. Та я не взяв публікацію до уваги, на той час працював у будівельній фірмі заступником директора. Але економічна криза тих років створила певні проблеми на будівництві, тож з’явилося трохи більше вільного часу. Замислився щодо ситуації, в якій опинився наш будинок. У 2008 році я створив свою сім’ю. Саме тоді ж по муніципальній програмі в нашому будинку встановили лічильник тепла. Але коли Рівнекомун­енергія провела повірку лічильника, то з’ясувалося, що його показники на 20% більші, ніж реальне споживання тепла.

Пригадую, я тоді сказав мешканцям нашого будинку: «А давайте створимо ОСББ і будемо самі конт­ролювати ситуацію!» На той час у місті вже почали створювати об’єднання співвласників, та це ще не було так масово і людей запрошували до участі в муніципальних програмах.

Страшно не було? І взагалі, як до вашої ідеї поставилися мешканці багатоповерхівки? Підтримували вас?

– Звичайно, страх був. Але мене підтримала мама, яка сказала: «Пробуй, займайся. Ти ж, по-перше, працюєш в будівництві і знаєш практично все, що стосується будинку!» Справді, тоді у моєму підпорядкуванні перебувало декілька людей, я знав ази керівництва, і вже рік, як став підприємцем.

Тож 2010 році, коли у нас сталася халепа з лічильником, до того ж у нашому будинку виникли ще якісь проблеми з опаленням, вирішив, що треба ситуацію брати під свій контроль. Став спілкуватися з мешканцями і переконувати, що не варто все спускати на самоплив. І ми тоді ініціативною групою вирішили зібрати загальні збори, щоб почути думки всіх. На установчі збори прийшло дуже багато людей, і всі підтримали нас.

А де ви ці збори проводили?

– Був травень, тож збори зібрали у дворі. Хоча зареєстрували ОСББ трохи пізніше. А в серпні взяли будинок на свій баланс. Пригадую, першим ділом ми провели ревізію майна, яке мали прийняти. Ніяк не могли зайти в затоплений підвал.

Звернувся до начальника ЖКП: «Усуньте цей недолік, тоді ми зайдемо і приймемо будинок». Згодом вони те все нібито полагодили. Коли ж ми потрапили туди, то жахнулися побаченому: діряву трубу вони забили дерев’яними кілками. За літо все порозсихалося, тільки торкнешся труби – кілки випадають. Рятувало те, що це була труба для подачі гарячої води і до опалювального сезону в нас залишалося трохи часу, щоб її поміняти.

Труба гарячого водопостачання після “ремонту” комунальників жеку.Та того року ми її лише стягнули хомутами, а вже наступного взяли участь у муніципальній програмі: поміняли всі труби на стальні (тоді ще й гадки не мали про поліпропіленові), запірну арматуру на холодну й гарячу воду.

Ізольовані труби після ремонту ОСББ.

Замінили всі вентилі, спускові крани. Провели світло в підвалах до так званої технічної галереї. Вивезли звідти два КамАЗи сміття. Адже там, був час, безхатьки жили, їх двічі виселяли, бо якось вони навіть підпал влаштували.

Завдяки муніципальній програмі за умови співфінансування 80 на 20 нам вдалося провести перший капітальний ремонт. Адже доти в нашому 200-квартирному будинку, якщо хтось з мешканців хотів поміняти у себе якийсь кран, треба було перекривати воду всім. Загальна засувка (вагою десь до 50 кг) не завжди тримала: перші поверхи точно не тримала, а з верхніми проблем не було. Тепер після ремонту у нас можна перекрити воду в кожному стояку. І вже за хвилину-другу, як людина кран
поставила, водопостачання у квартирі відновлене.

Тож першим ділом ви взялися вирішувати проблеми підвалу?

– Є два шляхи розвитку ОСББ. Можна малювати квіточки, розбивати клумби, але ночами не спати спокійно через стан інженерних мереж. А можна першим ділом вирішити технічні проблеми будинкових мереж: щоб людям не текло на голову, не було аварійних ситуацій з електрикою, водопостачанням, каналізацією, і вночі спати спокійно. Ми вибрали другий варіант. Я знаю, що мої люди працюють, періодично проводимо техогляди, і в нас аварійних ситуацій практично немає.

То ви вже дійшли до квіточок і клумб?

– Так, роздумуємо, де і які квіти будемо садити (усміхається – авт.). Адже цього року нашому ОСББ вже виповнилося дев’ять років.

У вашому будинку люди відразу були командою чи були й такі, які не хотіли платити гроші на проведення якихось робіт? Адже проблема багатьох багатоквартирних будинків полягає в тому, що мешканці не завжди однакових статків і не завжди однодумці.

– Успішна життєдіяльність ОСББ залежить від декількох складових. Перший фактор – це голова ОСББ, другий – його мешканці. Навіть найбільш толковий голова ОСББ нічого не зможе зробити, якщо мешканці вперлися на своєму або ігнорують його ініціативу. Так само, як би мешканці самі не старалися, без дієвого голови буде тяжко щось зробити. Тому мені дуже приємно, що через дев’ять років бачу позитивні зміни в людях. Раніше вони міркували: «А, нам це хтось зробить! Нам повинна держава зробити!» Адже в законі, справді, написано, що держава повинна передати ОСББ відремонтований житловий фонд. Але в реальності ремонти за кошти держави ніхто не проводить. І тільки участь у муніципальних програмах дозволила кардинально поміняти ситуацію в нашому будинку. При цьому мені дуже імпонує, що люди розуміють, як важливо економити. А свого часу і в нас були ті, хто виступав проти утеплення, проти будь-яких ремонтів.

Як у таких випадках діяли ви? Адже якщо хтось не здає кошти, то на виконання якоїсь важливої роботи їх реально не вистачає.

– Зустрічався, спілкувався, переконував. І так з кожною людиною. Звісно, бувало, що коштів не вистачало, та ні за кого не закладав. Чи не найбільш пунктуальні платники – пенсіонери. Хоча й це незаможні люди, які вимушені жити на мінімальну пенсію, але боржників серед них немає. 99% мешканців – це дуже педантичні платники. Я не лінуюсь людям пояснювати, для чого робимо те чи інше.

Є такі, що не мають чим заплатити, але можуть виконати якусь роботу. А її в ОСББ вистачає: щось треба пофарбувати чи підвал почистити. Головне, щоб люди не ігнорували потреб будинку, а долучалися до виконання тієї чи іншої роботи. Хоча є й такі, що мають по декілька машин і просто не хочуть платити. Коли я приймав будинок, проплати були на досить низькому рівні. Із 200 квартир великі борги по жеку мали мешканці 60–70 квартир. Тепер у нас немає людей, які не платять роками. Є, правда, такі, що не заплатили за декілька місяців.

А як ви з тими великими боржниками розібралися?

– Відомо, що з боржниками можна працювати юридичними методами, але за дев’ять років я жодного разу не подавав на них до суду. Тому що це впирається і в кошти, і сама процедура час займає. Я переконаний, що дієвим методом є спілкування. Наприклад, була ситуація з боржницею з першого поверху, у якої забилася каналізація. Вона прийшла до мене: «Давай роби!» А я: «Ви ж борг не погасили, а в нас сантехніка немає… Тож біжіть заплатіть, а тоді ми все зробимо!» Коли фекалії наповнюють квартиру, затягувати з оплатою жінка не захотіла. Вона не лише борг погасила, ще й наперед заплатила декілька сотень гривень.

За дев’ять років, що вам вдалося у вашому будинку зробити?

– Думаю, що можна було б і набагато більше. Втім за цей час нам вдалося в три черги утеплити будинок. Тому що за муніципальною програмою виділялося лише 800 тисяч гривень на рік. І ми не могли зробити більше, ніж на мільйон (800 тисяч гривень від міста, а 200 тисяч – наші). Тому й робили частинами. Якби будинок був маленький, то могли б за рік-другий закрити питання з утепленням, а з великим будинком усе не так просто.
Хоча десь 20% ще чекає на ці роботи. Почали утеплення з торцевих сторін, оскільки вони найбільше відчували негоду. Навіть стіни у багатьох квартирах цвіли. З часом зрозуміли, що будемо утеплювати весь будинок. Мали цього року тих 20% доробити, але будемо насамперед проводити капітальний ремонт ліфтів, термін експлуатації яких уже завершився. А наступного року завершимо утеплення будинку.

Багатоповерхівка на Мельника, 10 після утеплення.

Крім усього, ми зробили ремонт у під’їздах, поміняли руберойд на даху, в подальшому хочемо постелити там мембранну плівку. Виробник дає на неї гарантію аж 40 років. Щоправда, за умови, що по даху ніхто не буде ходити.

А хіба можна виконати таку умову в 200-квартирній багатоповерхівці?

– Можна. Я в перший рік позакривав доступ і в підвали, і на горище. Вважаю, що стан будинку був жахливим передусім через те, що не було господаря і був вільний доступ для сторонніх осіб. Зараз же доступ до підвалу має лише сантехнік, до щитової – електрик, і входи на горище закриті.

Виходить, що у вас уже є свої працівники?

– Так, у нашому штаті є електрик, сантехнік, аварійна і диспетчерська служби, два бухгалтери й окремий офіс на Кавказькій, 9. Якось так відразу склалося, бо ж будинок великий, мешканцям потрібні були довідки. Це зараз є ЦНАП – зручно, раніше ж всі йшли до нашої квартири.

Кажуть, що скупий платить двічі, а то й тричі. Чи доводиться вам економити на матеріалах, адже вгнатися за цінами надзвичайно важко?

– У своїй роботі завжди про це пам’ятаю. Особливо це стосується даху. Перекриваючи горище, ми не економили, а брали найдорожчий руберойд, щоб за якийсь час знову з цим не гратися. Але якщо туди сторонні не потрапляють, якщо роботи проведені професійно, то служитиме він не один десяток років.
Ми вже збирали збори, аби погодити з мешканцями наступні роботи в під’їздах, бо перші поверхи хочемо обкладати плиткою. Хтось, звісно, «за», інші – «проти». Але ці роботи плануємо вже на наступний рік. Щоб усі під’їзди знизу доверху обкласти плиткою, нам поки не по кишені. Але, можливо, колись буде й так.

Спілкувалась Оксана ПИЦЬКА

Діліться корисною інформацією з друзями: