До повномасштабної війни він працював за кордоном будівельником, після повернення в Україну волонтерив, а у 24 роки підписав контракт із Національною гвардією. Нині він – снайпер на псевдо Бул у рівненському підрозділі НГУ. Разом з побратимами чоловік пройшов чотири бойові ротації на Покровському напрямку.
Першим завданням на Покровському напрямку було прикриття піхотинців і не допустити оточення українських військових. Тоді ж Бул вперше знешкодив окупанта.
«Під оптикою чергував. Побачив окупанта, адже він йшов без каски, сонце било в його сторону. Його лисина блиснула, я побачив блиск, навівся туди, спрацював по ньому і по другому за ним», – пригадує гвардієць.
На одній з позицій снайперська група перебувала близько 40 днів. Окупанти намагалися просуватися на мотоциклах та заходити в посадки. Через близьку відстань до противника українським військовослужбовцям доводилося змінювати тактику та брати до рук автомати.
«Там по 100–120 мотоциклів за ранок могло бути. Ми їх теж відстрілювали. Ближні бої – це були 15 метрів. Ми вже автоматами перестрілювалися з ними, бо вони заходили прямо до нас у посадку і хотіли взяти в оточення», – розповідає Бул.
Під час одного з боїв росіяни виявили позицію гвардійців. Почався масований обстріл із гранатометів, мінометів та ствольної артилерії.
«Нас одного вечора спалили, почали нам накидати гранати. Там і міномет працював, і стволка. Я нарахував десь 13 ВОГів, які не розірвалися», – згадує військовослужбовець.
Під час наступної бойової ротації Бул вирушив на евакуацію тіла загиблого побратима із села, яке на той час було оточене російськими військами. Саме тоді у його сумку влучив ворожий FPV-дрон.
«Небо просто було гуділо. Настільки там багато цих пропелерів. Воно все за тобою і все хоче тебе вбити. По мені прилетів FPV-дрон, попав у сумку. У мене ліве плече і ліва нога були в осколках», – каже гвардієць.
Уламки досі залишаються в тілі чоловіка. Після реабілітації він повернувся до служби, а згодом знову вирушив на Покровський напрямок уже як командир розвідувальної групи. У травні цього року підрозділ Була проводив зачистку позицій поблизу однієї з шахт на Донеччині. Під час операції українські військові взяли в полон російських окупантів. Це був своєрідний подарунок на власний день народження.
«Витягуємо їм павук, відключаємо їм зв’язок. І тут зразу перший «Ванька» вилазить з руками піднятими. Каже: «Всьо, я здаюсь». А другий хотів обійти нас збоку. Роблю постріл. Сталося так, що влучив прямо перед ним – за 40 чи за 50 сантиметрів від його голови. Він теж здався», – розповідає Бул.
За плечима рівненського гвардійця – чотири бойові ротації, поранення та десятки бойових завдань. Але попри пережите, він продовжує службу та виконує завдання із захисту України.
Служба інформації і комунікації рівненського підрозділу НГУ
