Військовослужбовець рівненського підрозділу Національної гвардії України на псевдо Дикий став на захист держави ще до повномасштабного вторгнення. Нині йому 28 років, за плечима три ротації на схід, усі на Покровський напрямок.
Службу розпочинав у піхоті, однак згодом перекваліфікувався в аеророзвідника та став командиром екіпажів ближньої розвідки. Свій перший бій прийняв навесні 2024 року на Донеччині.
«Був 18-годинний безперервний штурм. Вороги заходили групами і намагалися зачистити посадку», – згадує гвардієць.
Попри інтенсивні атаки, підрозділу вдалося втримати позиції. Втім, бойові дії супроводжувалися постійними обстрілами. Під час одного з них поруч розірвалась російська міна і поранила гвардійця.
«Посікло всіх. У мене – роздроблена лопатка, поранена рука. Осколки досі залишилися», – розповідає Дикий.
Після лікування боєць повернувся до виконання завдань, але через травму ноги змінив спеціалізацію та почав працювати з безпілотниками. У складі підрозділу здійснював аеророзвідку та ураження цілей противника. Під час одного із завдань гвардійцям вдалося знешкодити ворожий дрон.
«Він завис над нами ми чекали удару, а він просто впав. Ми його розмінували і забрали собі як трофей», – каже Дикий.
Однак робота з БпЛА залишалася небезпечною. Під час третьої ротації автомобіль аеророзвідників атакував ворожий дрон.
Згодом під час переміщення між позиціями транспорт підірвався на протипіхотній міні. Військовослужбовець отримав важкі поранення та був евакуйований. На передовій йому допомагали, каже Дикий підтримка рідних і власні обереги.
«Без РЕБа нікуди. РЕБ і ікона – то святе», – резюмує нацгвардієць.
Служба інформації і комунікації рівненського підрозділу НГУ
