Шлях до змін на краще починається з усвідомлення необхідності цих змін. І розуміння, що почати трансформацію маєш саме ти, а не добрий дядя чи якась міфічна державна структура. Саме так почав працювати у сфері ОСББ рівнянин Віктор ВЕРЕЩУК. Спочатку допоміг створити об’єднання в будинку, де мешкав зі свою сім’єю. Згодом зробив те саме і в домі своїх батьків, але тут уже довелося й очолити новостворене ОСББ, бо бажаючих це зробити не було. Втім, йому слово:
– Чому взявся за цю справу, маючи стабільну роботу і не потребуючи чогось іншого? Зрозумів, що жити в тих умовах, які були на початку, м’яко кажучи, незручно. Адже зробити лад у своїй квартирі ще не означає жити в комфорті.
От зробила людина ремонт у своїй квартирі, поміняла сантехніку, вікна-двері, поставила нові зручні меблі і вважає, що має затишок. Дивиться з вікна у двір, а там усе захаращене, сміття валяється, немає дитячого майданчика чи навіть звичайної лавки. Виходить зі свого прекрасного помешкання в брудний під’їзд, де ремонт востаннє робився хтозна коли, дивиться на обдерті стіни та сміття й шприци під ногами. Хоче вийти на вулицю, а там зруйновані сходи і арматура стирчить. А ще подумайте про старі комунікації, дірявий дах, який може протікати. Хіба це комфортне життя?
Щось подібне було в будинку, де живуть мої батьки, на Ювілейному. Ще й у підвалах стояла вода, ними ніхто не користувався. Я подумав: а що ж тут буде через п’ять років, а через 10? Тому зібрав людей, запропонував створити ОСББ, пообіцяв допомогти, попросив, щоб запропонували якусь активну людину з будинку на голову. Бажаючих не виявилося, тому згодився побути тимчасовим головою. Ось так досі й головую.
За короткий термін вдалося мобілізувати активних мешканців і разом змінювати ситуацію в будинках на краще. Звісно, перша ініціатива йде від самих людей. Коли ж починаються позитивні зміни, то навіть найбільші з невір підключаються і допомагають. Тому мені подобається переконувати людей, спонукати їх змінювати свою думку, заохочувати до роботи для самих себе і для користі інших.
Звісно ж, не все виходить гладко й рівно. У кожному будинку є люди, які проти змін. І скаржаться на них, і на голову ОСББ до поліції.
Так було, коли в першому очолюваному мною ОСББ поміняли двері в під’їздах. Мусив писати пояснення, бо двоє мешканців не погодилися на те рішення, за яке проголосували всі інші. А коли зрізали аварійні дерева, один із мешканців влаштував у дворі цілу демонстрацію. Він сварився, знімав усе на телефон та погрожував викликати телевізійників. Дерева ж ті були вищими за п’ятиповерхівку, одне раніше завалилось і поруйнувало легковик, припаркований у дворі. Інше похилилося і лягло на сусідський балкон.
А є такі, котрі не хочуть сплачувати внески. Приміром, не розуміють, чому мають платити за капітальний ремонт даху, якщо ним не користуються і «не мають до нього ніякого відношення».
Зустрічаюсь і особисто пояснюю, що дах, як і мережі, і вся багатоповерхівка,– це спільна сумісна власність, за обслуговування якої потрібно платити всім. Адже якщо покрівля протікатиме, то це можуть відчути на собі не лише мешканці верхніх поверхів. Так само й коли прогниє каналізаційна труба чи почне руйнуватися стіна. Із неплатниками завжди спілкуюся особисто, довго все пояснюю, переконую. Більшість розуміють. В іншому разі подаємо до суду. На моє переконання, особисте спілкування з людьми – основа роботи керівника ОСББ. Розумію, що всі ми різні, тому не втомлююся все детально пояснювати.
Загальні збори в нас відбуваються в спеціальному приміщенні з проектором (винаймаю його в одній зі шкіл поблизу). Показую слайди, документи і розповідаю про програми муніципального розвитку чи термомодернізації. На знімках демонструю, як було до ремонту і як стало після нього. Іноді дивимося телевізійні сюжети про інші об’єднання, які щось змінили в себе. Звісно ж, непросто буває людей у чомусь переконати, особливо коли йдеться про додаткові витрати. Але наводжу приклади зразкових будинків, де люди здавали по 7–10 тисяч, аби свою багатоповерхівку утеплити. Виходить, ми не хочемо й по тисячі на труби скинутися.
Іноді виникає бажання просто сказати, що все, я все кидаю: «Люди, якщо ви хочете жити в болоті, то й живіть». Але тих, котрі хочуть жити краще, більше. Це такий виклик для самого себе: можу більше і можу й інших переконати щось зробити для себе та для сусідів. І разом ми робимо чимало.
Ось, наприклад, не так давно я почав допомагати управляти будинком, що на Соборній, 257. Він унікальний. 15 років люди там не знали, що таке внески. Вони самі створили об’єднання. То був один голова, то інший. Тоді мене покликали. У них дах протікав до п’ятого поверху. Люди зібрали кошти, поклали на рахунок, за три місяці дах відремонтували. В під’їздах не було освітлення, лічильник був опломбований. Вирішили це питання, поставили ощадні лампи. Навели лад у дворі. За ініціативи та сприяння депутата міської ради Олександра Нестерука подвір’я заасфальтували. Одразу внесли в тариф, що кожного дня найнята людина прибирає всі сходові клітини. У них тепер чисті, побілені, освітлені під’їзди.
І це ми зробили разом лише за шість місяців. Люди повірили, що зміни реальні, стали краще платити внески. Хочу ще поставити домофон, за його обслуговування буде платити об’єднання. За програмою «теплих» кредитів поставимо камери і відеонагляд. Ще багато треба зробити, і за кілька років той двір і будинок стане зовсім іншим.
Записала Наталія НИРКОВА