Людина доки живе, доти на щось сподівається
Традиційно більшість із нас за лічені дні, години чи навіть хвилини до Нового року перебирає в пам’яті прожите. Згадує все, що залишило в душі найпомітніший слід: радощі й тривоги, перемоги і поразки, здобутки та розчарування. І знову під бій курантів будує нові плани і загадує бажання. Чим найбільше запам’ятався рік, що минає, і чого чекають від 2020-го? Із цими запитаннями редакція «7 днів» звернулася до відомих рівнян. І ось що вони відповіли.
2020-й: рік великих очікувань
Заступник міського голови Рівного Сергій ВАСИЛЬЧУК:
– Минулий, 2019 рік був для всіх нас непростим, я б сказав, навіть важким. Бо це був рік президентських і парламентських виборів, які традиційно нагнітають ситуацію в країні.
Виборчі перегони дали несподівані результати: в Україні вперше маємо ситуацію, коли одна політична сила отримала всю повноту влади. Крім того, є великі надії людей на позитивні зміни. Сподіваюся, що ці очікування будуть виправдані. Бо люди дуже чекають підвищення рівня життя, зростання зарплат і пенсій. Як це не прикро, бідність погнала багатьох українців за кордон: хтось поїхав на заробітки, хтось – у пошуках кращої долі.
Тому хотілося б, щоб ми нарешті зробили рішучі (навіть якщо вони будуть непопулярними) кроки вперед. Ми мусимо запустити економіку. Для цього треба мати привабливу інвестиційну атмосферу, чіткі закони, дешеві кредити. А ще – боротися з «тіньовою» економікою, зменшити податкове навантаження. І все це, щоб досягти позитивних зрушень, треба робити одночасно. Лише тоді з’являться надходження до державного і місцевих бюджетів. Це дозволить забезпечити гідні зарплати і пенсії, розвивати інфраструктуру, вкладати гроші в охорону здоров’я, освіту, культуру, спорт та інші сфери.
Треба зрозуміти одне: будемо працювати – розвиватиметься економіка, тоді вдасться вирватися з кризової ями.
Місто переходить на нові рейки розвитку
Заступник міського голови Рівного Віталій ХМИЛЕЦЬКИЙ:
– Чим запам’ятався минулий рік? Приведеними до нормального стану дорогами, дворами і тепломагістралями міста. Проведено чималі обсяги робіт із капітального ремонту інженерних мереж, об’єктів комунального господарства. Повз увагу рівнян не пройшов благоустрій вулиці Шухевича та ділянки на Макарова, які нині відповідають європейським стандартам. Це говорить про те, що місто переходить на нові рейки розвитку, де в пріоритеті – якість і комфорт.
Відбулися суттєві зміни на краще, фактично, в усіх підрозділах комунального господарства міста. Так, ми заздалегідь сумлінно підготувалися до нинішнього опалювального сезону. Подбали про життєдіяльність міста у зимовий період: придбали необхідні інертні матеріали, відремонтували наявну техніку. Помітні зрушення торік стались і в КАТП 1728. Воно закупило нові сміттєві контейнери, навело лад на полігоні твердих відходів, де дотримано всіх вимог санітарного законодавства.
Щодо планів і сподівань на 2020 рік. Маю надію, що в країну повернеться мир і настане стабільність. Хочеться, щоб рідне місто з року в рік ставало гарнішим і комфортнішим для життя його мешканців. Бажаю, щоб у кожній рівненській родині панувала злагода і затишок, здоров’я і достаток, щастя і впевненість у завтрашньому дні.
«Таємничі підземелля Рівного» – проєкт 2019 року
Начальник міського управління культури та туризму Тарас МАКСИМЕНКО:
– Найбільш знакова подія 2019 року – реалізація нашого проєкту «Таємничі підземелля Рівного». Ми отримали всі необхідні дозволи, почали активно будувати. Погода нам у цьому сприяла. Зробили дуже багато зовнішніх робіт. Це безпосередньо зона моєї професійної відповідальності, моя робота і дуже цікавий європейський грантовий проєкт. Хотілося б, аби в 2020 році було побільше цікавих проєктів. Уже маємо певні намітки, чим будемо займатися.
Далі будемо перетворювати Рівне на туристичний центр. Зокрема, з Юрієм Ойцюсем запланували зробити музей під відкритим небом у Басовому Куті. З’явиться ще кілька історичних човнів, які будуть курсувати по озеру.
Сподіваємося, що нам вдасться зробити влітку всеукраїнський фестиваль прадавніх човнів.
З усієї країни зберуться люди, привезуть свої човни, випустять їх на озері. Це буде просто феноменально.
І ще дуже важливе з того, що було в 2019 році, – це розкопки в Басовому Куті. Там наші археологи знайшли кістяну пряжку до ременя, яка датується приблизно шостим тисячоліттям до нашої ери. В Європі є лише одна аналогічна знахідка.
Тобто про древність нашого населеного пункту ми можемо говорити вже на повну силу. Тут люди жили споконвіку. Хотілося б відзначити будинки в австрійському стилі, які зробив Маріян Года, і аптеку на Соборній, де невдовзі відкриється музей. Знаковими були й архітектурний конкурс облаштування скверу «на Волі», і пам’ятний знак біля входу в гетто, який зробили разом із організацією «Мнемоніка» і євреями Дюссельдорфа.
Переконаний: синергія зусиль підприємців, активістів і влади лягає все ефективнішим доробком у скарбничку туристичної привабливості нашого міста. Це і є найяскравіші емоції року, а найголовніше – Рівне стає цікавішим.
Торік подолав значимий рубіж
Директор Міського палацу культури Анатолій ЧУГУЄВЕЦЬ:
– 2019 рік запам’ятався двома виборами: президентськими і парламентськими, оновленням центральної влади. Особливі враження залишили президентські вибори. Як і більшість українців, очікую змін на краще.
Що ж до професійних результатів 2019 року, то у нашому палаці майже завершився капітальний ремонт. Змінився не лише вигляд глядацької зали, гримерок, фоє, а й усього закладу. Про це говорять наші гості, особливо з інших міст. Крім того, таке оновлення дуже подобається нашим працівникам, створює кращу атмосферу для роботи та творчості. І результат ми вже побачили – у 2019 році практично всі наші колективи представили нові програми, показали себе як справжні митці. А коли працівники успішні й задоволені, то й керівнику простіше виконувати свою роботу.
Щодо особистих подій, то 2019 рік був для мене особливий. Адже я перейшов певну межу, відзначив 50-літній ювілей. Не знаю, багато це чи мало, але для мене це був значимий рубіж. Багато прожито, чимало зроблено. Життя триває, скільки ще відміряно – знає лише Бог. Тому йду вперед і сподіваюся на краще.
Опитували Василь ГЕРУС і Наталя НИРКОВА