fbpx

Вчителька з Мелітополя зустрілась з освітянами Рівного

Діліться інформацією з друзями:

Вчителька з Мелітополя впевнена, що не важливо, скільки тобі років, головне – зробити крок до успіху.

Липневий понеділок. Міська маршрутка. Чути розмову. Освітяни, вчительки: «Так, ще у відпустці. Їду на захід. А знаєте, я радію, що маю таку можливість. Можливість поспілкуватися, побачити, почути, зрозуміти, що можу і що мені потрібно».

Приємно, що таких людей, які вийшли за межі свого комфорту й у свою відпустку стали учасниками зустрічі з Ганною Бут, було чимало. Отже, анонсована зустріч рівненських освітян з Ганною БУТ – учителькою з Мелітополя, відбулася. У ній взяло участь більш як 70 педагогів.

Хто така пані Ганна Бут?

Учителька німецької мови, біології, громадянської освіти Мелітопольського аграрного ліцею, виховниця. А ще ця харизматична, незламна жінка – амбасадорка премії Global Teacher Prize Ukraine; лауреатка премії «Національна легенда України»; волонтерка ГО «Тенета». Слухаючи історію вчительки-легенди з Мелітополя, учасники заходу отримали три важливих меседжі.

Не важливо, скільки тобі біологічних років і скільки років педагогічного стажу. Головне – зробити крок до успіху. І досвід участі Ганни Бут у Global Teacher Prize Ukraine та її розповідь про те, як можна вийти за межі комфорту, надихає.

Учасники під час зустрічі візуалізували через Mentimeter своє бачення успіху.

Кожен з нас має свої історії успіху. Так, зараз всіх надихають історії вчителів, які робили неймовірні вчинки під час евакуації, в окупації, в умовах дистанційного навчання у школі, яка фізично вже не існує, тому що її знищили рашисти. Але навіть у тилу вчителі здійснюють щоденні подвиги, щоб продемонструвати світові: в умовах війни та невизначеності ми піклуємося про наше майбутнє – українських дітей. «Жити, щоб навчати» – унікальна збірка таких історій від «Освіторії». Вона є доступною для читання і для натхнення.

Пані Ганна нагадала, що історії про незламне вчительство можна надсилати до 1 вересня. Адже «Освіторія» в рамках щорічної Національної премії Global Teacher Prize Ukraine знову закликає поділитися неймовірним історіями українських вчителів і підкреслити важливість педагогів в Україні. Учасники зустрічі, граючи в Kahoot, ще раз повторили про місію премії та умови участі в конкурсі Global Teacher Prize Ukraine. Номінувати можна себе чи колегу. І це можуть робити не тільки педагоги, а й учні та батьки. За результатами гри визначили переможців, які отримали призи.

Ми часто відчуваємо себе не в ресурсі, але не маємо права стомлюватися – заради наших учнів, які нині захищають українське небо. Заради тих, хто перед нами за партами. Заради тих, хто вже ніколи не сяде за парти…

Учасники зустрічі задонатили на нашу Перемогу, зібравши 6770 гривень. У профілі пані Ганни Бут у мережі Фейсбук є необхідні звіти про витрати раніше зібраних коштів. Як правило, вона купує все необхідне для своїх учнів, які на фронті. Щодня вчителька плете сітки та «кікімори». Щотижня відправляє на передову продукти, медикаменти. Усе, про що попросять її учні: «Ганно Вікторівно, нам треба…» І їхня Ганна Вікторівна робить усе можливе і неможливе для своїх хлопчиків і дівчаток. Волонтерська діяльність цієї вчительки-переселенки вражає.

Освітяни тримають свій фронт

Після заходу до неї підходили наші освітяни-волонтери. Говорили про наболіле. А боліло одне: там наші діти, чоловіки, рідні люди і рідні незнайомці. Їм треба допомагати, як можемо. Треба руки для плетіння сіток. Дуже! А їх нема, на жаль… А ще на все потрібні кошти: на тканину, на амуніцію, на медикаменти… Повірте, коли чуєш цю розмову, для прикладу, про тканину на носилки, щоб вона не просякала кров’ю і скільки це коштує, розумієш, що твоїх 100, 200 гривень – це крапля. Але якщо ми не будемо цього робити, то чи зможемо дивитися в очі своїм дітям?.. Чи зможемо ми потім навчати?

Перемога – за Україною, бо саме українське вчительство плекало наших незламних захисників. Нині освітяни тримають свій фронт. Комусь він здається легким. Хтось завзято критикує. Дехто зневірюється… Але #вчителіважливі попри і всупереч! Разом ми – сила! Наш щит і наша надія – це наші захисники і захисниці! А ми? Ми своєю вірою і своєю позицією, своїми активностями зміцнюємо цю надію!

Мирослава ЖОВТАН