У багатьох будинках Рівного досі вважають, що їм хтось щось повинен. Натомість ті, що закотивши рукави взялися самі господарювати у своїх багатоповерхівках, на собі відчули обіцяні дивозміни. Андрій Прищепа пішов далі – він зайнявся ОСББ професійно. За дев’ять років роботи 36-річний чоловік став управителем 12 (!) рівненських багатоповерхівок. Про шлях, який здолав зі своєю командою, Андрій ПРИЩЕПА розповів журналістці газети «7 днів».
– Наші читачі вже знайомі з історією та успіхами вашого першого ОСББ – «Промінь», що на Мельника, 10. Розкажіть, як ви відважились взяти наступні багатоповерхівки.
– Коли я взяв перше ОСББ, працював на двох роботах: у будівельній фірмі і паралельно займався об’єднанням співвласників. Було важко все це поєднувати, але мешканці побачили, що я нормально справляюся. Щороку організовував звітні збори, на яких докладно розповідав про надходження, витрати і плани на наступний рік. Уже через рік мою роботу оцінили не лише мешканці з Мельника, 10, але й із сусідніх будинків. На той час у Рівному було всього 80–90 ОСББ. Незабаром мене запросили очолити об’єднання співвласників ЖБК «Хлібороб», що на Черняка, 2 (тепер Богоявленська).
– Це ж було для вас геть не поруч із будинком на Мельника, 10?
– Справді, цей будинок розташований якраз напроти ТЦ «Чайка». Непроста багатоповерхівка, хоча весь час вона належала житлово-будівельному кооперативу, який сам себе обслуговував.
Але взяли ми його в тяжкому стані. Попередній голова ЖБК пішов від них. У будинку проживало багато боржників, мережі в жахливому стані, тож щотижня траплялись аварійні ситуації. Тому ми насамперед зайнялися капітальним ремонтом системи водопостачання та опалення: поміняли всі труби, запірну арматуру, утеплили все, що треба. Лише після того підвали стали сухими й чистими. Пізніше замінили дуже старі теплові лічильники на нові з автоматикою, провели капітальний ремонт ліфтів. Будинок на чотири під’їзди, введений в експлуатацію 1983 року, тому ліфти перебували в критичному стані.
– Чи зверталися ви з цього приводу за допомогою до міської влади?
– Навіть особисто до мера Володимира Хомка, наших депутатів. Саме тому і змогли провести капітальний ремонт ліфтів. У цьому році замінили вікна і проводимо поточний ремонт під’їздів. Це важливі етапи роботи, які тягнуть один одного: коли ліфти демонтують, відбивають відкоси, в під’їзді жахливо після того. Тому всі роботи слід проводити сплановано, щоб не платити двічі за одне й те ж.
– Як вам вдається не сплутати, що у якому будинку робите?
– Ми працюємо централізовано. Офіс наш – на Кавказькій, 9. Там є диспетчерська, бухгалтери. Так було від самого початку, лише щоразу додавався якийсь новий будинок. Адже для ОСББ є великою розкішшю утримувати в штаті по декілька спеціалістів, це великі фінансові затрати, які важко потягти самотужки.
– І ви переконали людей, що варто користуватися послугами, які надаються централізовано?
– Так. На той час я вже був підприємцем, надавав послуги з управління будинком. Щороку ми з мешканцями будинку на Богоявленській, 2 збираємось у приміщенні ЗОШ № 13 на загальні збори, на яких затверджуємо внесок будинку на управління, плани на рік. Що мене найбільше вразило в цьому будинку? Коли я прийшов до них, сподівався, оскільки вони самі себе обслуговують, що мають бути більш свідомими, ніж інші. Але я їх переоцінював. Мешканці будинку звикли, що їм хтось щось робить. Коли запропонував зробити один ремонт, згодом другий – вони дуже в’яло на ці пропозиції реагували. Дуже тяжкі були на підйом!
– З мешканцями на Мельника, 10 легше?
– Хоча цей будинок більший, але з людьми легше про щось домовитися. Цього року, і це мені дуже сподобалося, мешканці навіть самі виявили ініціативу, аби поставити вікна і двері у місцях загального користування: вхідні, другі пластикові, на сходинкових маршах, на горище, технічний поверх. Ці роботи вже завершуємо і, якщо дозволить погода, відразу займемося ремонтом під’їздів.
– Через який час вам знову спало на думку, що цих турбот вам замало?
– У 2011 році до мене звернулося ще одне ОСББ, яке захотіло перейти під нашу опіку, на Дундича, 5 (зараз Генерала Безручка, 5). Тоді переді мною постала дилема: продовжувати працювати в будівельній фірмі чи серйозно зайнятися ОСББ? Останнє суттєво переважило. Відчував, що це моя стихія. Мені подобається спілкуватися з людьми, допомагати вирішувати їхні проблеми.
– Будь ласка, охарактеризуйте своє ОСББ на Дундича, 5?
– Це дев’ятиповерховий будинок малосімейного типу на 163 квартири. У ньому створили ОСББ «Дім № 5» одним з найперших у Рівному. Коли ми прийшли, то відразу поставили новий ліфт. Але наша заслуга в цьому була мінімальною: ми просто звернулися до депутата, а от мешканці над цим питанням добряче попрацювали.
Та малосімейки – складні щодо оплати будинки. Як правило, в них проживає багато квартирантів та соціально незахищених осіб. Було складно, але за цих вісім років ми там зробили капітальний ремонт під’їздів, поставили пластикові вікна, автоматику й окремо лічильник. Усі роботи проводили відповідно до муніципальної програми. А для отримання коштів пройшли всю процедуру: писали звернення, проходили відбір, працювали з підрядниками тощо.
– У когось складається враження, що залучити кошти за муніципальною програмою нескладно?
– Так думає той, хто нічого не робить. Насправді все не так просто. Особливо в теперішніх умовах. Щоб взяти кошти на ОСББ з казначейства, треба десь мінімум 30 усіляких документів підготувати. У 2010-12 роках, коли ОСББ було мало, нас просили взяти участь у програмі, тепер у Рівному більш як півтисячі об’єднань співвласників, а проектів лише на сто. Щоб потрапити в муніципальну програму, треба вистояти конкурс, де по 3–5 конкурентів. У минулі роки конкурсу не було, та й фінансування було іншим. Пригадую, в ОСББ «Промінь» ми за 150 тисяч гривень провели капітальний ремонт системи водопостачання. Зараз за такі кошти хіба косметичний ремонт у під’їздах зробиш.
– Ви не плутаєте ці будинки?
– Ні, абсолютно. Мало того, я знаю кожен сантиметр їхніх підвалів, дахів, горищ і всіх мереж. Мені подобається моя робота. Я не боюся зайти в підвал, походити там, можливо, навіть десь стукнутися головою…
– Як ви встигаєте? Мова ж про 12 багатоповерхівок, які розкидані по місту?
– Працюємо централізовано, маємо штат працівників: своїх сантехніків, електриків, диспетчерів. У робочий час дзвінки приймаємо на три телефони, в нічний діє аварійний. Нещодавно була ситуація, коли пропало світло. Люди подзвонили на аварійну лінію, а звідти диспетчер зв’язалася з електриком, і за якийсь час подачу електрики відновили.
– Після «Дім № 5» кого ще взяли до своїх рук?
– Взагалі-то у мене було вже 18 будинків (усміхнувся – ред.), але в процесі відбору залишилось 12. У 2012 році взяв ще три ОСББ в новобудовах від «Реноме». Це був мій перший досвід роботи у нових будівлях. Тепер можу сказати: не так легко працювати з новоселами на етапі створення ОСББ, введення будинку в експлуатацію і передачі його від забудовника. Чому? Адже, щоб вирішити питання щодо укладання прямих договорів на електро- і водопостачання, зібрати всіх мешканців на один час проблематично. Хоча це були невеликі будинки на п’ять поверхів по 30 квартир. Також виникали питання з прибудинковою територією, з будівельними недоліками.
– З позиції сьогодення у 2012 році ви прийняли сміливе рішення, взявши три ОСББ в новобудовах.
– Водночас, на цьому досвіді я вчився співпрацювати із забудовниками. Скажу відверто, з «Реноме» було приємно працювати, бо там ішли назустріч і мені, і мешканцям новобудов, щоб все вирішити, як ми того хотіли. Вони також централізовано надавали всю документацію.
– Скоріш за все, в цих ОСББ вам не потрібно було міняти каналізацію чи аварійний дах. Тоді з чим ви стикнулися цього разу?
– Це будинки різної специфіки. Тут треба було чекати, доки всі вселяться, зберуться. Доки створиш і зареєструєш ОСББ, минає багато часу. Можливо, рік-півтора потрібно було на все про все. А за цей час можуть бути лише мінімальні проплати. При цьому працювати з нашими монополістами нелегко.
Мені було найскладніше з «Рівнеенерго»: вони вимагають, щоб все було, як книжка пише, а в житті так не завжди виходить. Надзвичайно складно зібрати пакет документів на стоквартирний будинок. Знаю, що в Рівному є такі новобудови, що вже третій рік доносять документи, але все ніяк не зберуть.
Ще одним мінусом таких ОСББ є те, що всі перші поверхи продали під офіси, тож ці цокольні приміщення – комерційні площі. У старих будинках, якщо забивається каналізація, все йде в підвал, нікого не затоплюючи, а тут топить магазин чи офіс. Коли будівельники роблять ремонти, то залишки фарби, шпаклівки, як правило, зливають в каналізацію, яка за якийсь час забивається. І це великий мінус, бо створюються суттєві проблеми. А ще є можливість самостійно втручатися в електрощитові.
– Як ви можете вплинути на цю ситуацію?
– Найперше розвішуємо попередження, а також своїми силами відновлюємо каналізацію. Про всі ці нюанси розповідаємо і наголошуємо на загальних зборах, бо ж кошти на ремонт збираємо з кишень мешканців. Скажу відверто, не завжди штатний сантехнік може впоратися з будівельними тромбами.
Нещодавно був випадок, коли з каналізаційної труби витягли добрячий шматок цеглини. На Богоявленській якогось року з каналізації дістали будівельний лом завдовжки 1 метр 20 сантиметрів і вагою десь до 5 кілограмів. Звісно, потрапити в каналізацію таке добро могло тільки на етапі будівництва. А от на Мельника, 10 дістали пів буханки хліба. Якби не бачив на власні очі, то ніколи б не повірив у це. На Генерала Безручка, 5 з каналізації виловили консервну банку з-під оливок.
Отож у новобудовах вистачає як плюсів, так і мінусів. Будівельники деколи в гонитві за обсягами і темпами поспішають з вимощенням під будинком чи кладуть бруківку, які дуже швидко просідають.
У старих будівлях все робилося за технологіями, тож тепер просто потребує ремонту. Там є і технічні приміщення, тому будь-якої миті можна зайти, спустити повітря, як розпочинаємо опалювати. У новобудовах таких приміщень немає. Спускати повітря доводиться в кожній квартирі. А в них власника не завжди знайдеш, особливо в період купівлі помешкань. Можеш ходити два тижні після початку опалювального сезону і кукати під дверима.
Тому відразу беремо всі контактні дані, запровадили спілкування у вайбері.
– Та на цьому ви не заспокоїлися і згодом вирішили, що пора розширювати поле діяльності?
– У 2012 році стало зрозуміло, що у нас є можливість розширюватися. І щороку до нас долучалися все нові багатоповерхівки. 2017 рік став піковим – ми обслуговували 18 будинків, розкиданих по всьому місту.
Невдовзі я зрозумів, що треба оптимізуватися і що має бути прив’язка до території. Через це від будинків з району мототреку, Відінської, центру ми відмовилися. Залишили лише ті, мешканці яких реально хотіли змін. Адже багато є таких, яким байдуже, як буде далі. Були й такі, що я комусь не підійшов. В одному з таких будинків проживала мешканка, яка любила передзвонити до мене о 12-ій ночі, щоб розказати, що в неї перегоріла лампочка.
– А на диспетчерську вона не дзвонила?
– Ні, чомусь ця жінка вважала, що має повідомити про це саме мене. Або ж о сьомій ранку дзвонила з претензією: чого у неї не прочищена взимку доріжка до її автомобіля чи в під’їзді не помили під її килимком? Багато разів я спокійно пояснював, щоб із цим телефонувала на нашу аварійну. Справа в тому, що додаткові послуги мають також оплачуватись, втім на зборах збільшувати внесок на управління будинком мешканці не хочуть. Умовно кажучи, десь 50 копійок іде на квадратний метр вологого прибирання в під’їздах, а більшість хоче власними силами прибирати, бо й це додаткові витрати.
– Такі питання насправді можуть хвилювати багатьох.
– Це питання більшості. Якщо 51% мешканців хоче, то 49% мусить підлаштовуватися, і навпаки, якщо 51% не хоче, то решта має цьому підкоритися. Тому після таких дзвінків вирішив, що не хочу мати зайвих проблем. Їм же порадив наймати окремо людину, яка б надавала їм такі послуги.
– Пане Андрію, але це не відбило бажання розширюватись?
– Звісно, що ні. До нас підійшли мешканці з сусіднього будинку на Мельника, 12, і вже минуло три роки, як ми там створили ОСББ. Спочатку провели капітальний ремонт інженерних мереж, бо вважаю, що саме з них та дахів слід починати вирішувати проблеми новоствореним ОСББ. Цього року проводимо капремонт ліфтів. Наразі триває ремонт під’їздів.
– Як з усім цим встигаєте?
– Просто працюємо. Намагаємося максимально ефективно організовувати свій час і професійно виконувати свої обов’язки. Ще раз кажу: мені дуже подобається моя робота. Коли беру новий будинок, завжди фотографую, щоб пам’ятати, з чого все почали і яких змін досягли, адже зміни вражаючі.
Спілкувалась Оксана ПИЦЬКА