Хто хоче в Україні стерти з пам’яті народу правдиву історію? Хто сьогодні лобіює в уряді проросійську ідеологію? Освітяни та науковці Рівненщини неодноразово просили уряд повернути до шкільної програми твори Уласа Самчука. Детальніше про це питання читайте у матеріалі газети “Сім днів”.
Нагадаємо, тижневик зробив серію публікацій із нагоди 118-ї річниці від дня народження нашого земляка, відомого українського письменника Уласа Самчука.
Звернення просвітян, учителів, письменників, науковців, депутатів Рівненської обласної ради протягом 5 років до міністра освіти і науки, голови профільного комітету парламенту, президента Національної академії педагогічних наук досі не дало результатів.
Історія проблеми
Уже в незалежній Україні школярі дістали можливість вивчати свою правдиву літературу після тривалого забуття і відвертого ігнорування. Це твори письменників «розстріляного відродження» 20-30-х років, шістдесятників та митців, які вимушено творили поза межами України. Зокрема і твори талановитого нашого земляка, уродженця історичного Дерманя Уласа Самчука.
Проте у 2012 році за президентства Януковича та міністра освіти Табачника шкільну програму знову «оновили» – але вже у зворотному, російському, напрямі.
Так із переліку творів для вивчення вилучили розділи трилогії «Волинь» і перший роман про Голодомор 1932-1933 років «Марія». Крім того вилучили також «Великий льох» Тараса Шевченка, «Каменярі» Івана Франка, «Бояриня» Лесі Українки, «Жовтий князь» Василя Барки.
Але рівняни не залишили цю відверту антиукраїнську позицію провладної верхівки у спокої. Забили тривогу.
П’ять років німого мовчання
У 2017 році на відзначенні 112-річниці з дня народження Уласа Самчука в Рівному членкиня правління обласної «Просвіти» Наталія Савчук розповіла про звернення Правління Рівненського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка до Міносвіти щодо повернення у шкільну програму творів Уласа Самчука. Відповіді немає.
У вересні 2019 року біля пам`ятника Уласу Самчуку в Рівному місцеві літератори та митці влаштували акцію на підтримку вивчення його творів у шкільному курсі української літератури. Зі слів ініціаторки заходу Ірини Баковецької-Рачковської, відповідні листи в МОН тоді надіслали письменницькі організації Рівненської, Івано-Франківської і Тернопільської областей. Відповіді немає.
10 жовтня 2019 року лист у Міносвіти скерував центральний орган Нацспілки письменників «з наполегливим проханням» повернути до шкільної програми роман «Марія» Уласа Самчука, а також «Великий льох» Тараса Шевченка, «Каменярі» Івана Франка, «Бояриня» Лесі Українки, «Жовтий князь» Василя Барки, які були вилучені зі шкільної програми з літератури у 2012 році за президентства В. Януковича, коли міністром освіти і науки був Табачник. Відповіді немає.
15 лютого 2022 року прийняв та надіслав звернення колектив кафедри української мови і літератури Національного університету «Острозька академія», колектив кафедри філології Українського католицького університету.
Сесія обласної ради 9 вересня 2022 року, на якій депутати проголосували за звернення до міністра освіти і науки Сергія Шкарлета. Рівненська обласна рада звернулася до міністра з проханням включити до шкільної програми з української літератури твори письменника Уласа Самчука.
Звернення до міністра освіти і науки України Сергія Шкарлета щодо обов’язкового вивчення в рамках шкільної програми з української літератури творів Уласа Самчука, уродженця Рівненщини, підготували голова постійної комісії з гуманітарної політики Алла Черній та депутат обласної ради Олександр Набочук.
Відповідне рішення було ухвалене на сесії, повідомляють у облраді. За таке звернення проголосували 50 депутатів.
«Улас Самчук в історії України – знакова постать, «літописець українського простору», життя і творчість якого невіддільні від народу, серед якого він жив. Його твори не лише про рідну Волинь. У них – доля всього українського народу, його боротьба за право бути й жити вільно на своїй землі. Напевно саме тому в радянські часи творчість Уласа Самчука була під забороною. Зважаючи на велич постаті митця, його вагомий внесок у розвиток української літератури, пропонуємо повернути до програми з української літератури вивчення творчості Уласа Самчука», – йдеться в зверненні депутатів облради.
Водночас вони вважають, що вивчення творчого спадку цього знакового митця позитивно відобразиться на громадянській ідентичності українських школярів, сприятиме національно-патріотичному вихованню.
Вибач, Уласе… Ми боремося за вивчення твоєї літературної спадщини в умовах кривавої війни з Російською Федерацією.
Пророча правда письменника
Візьмімо повість «П’ять хвилин по 12-й: записки на бігу». Улас Самчук пише про українських біженців, які рятувалися від більшовицьких «ваньок», що йшли «визволяти Європу від фашизму». Нині Україна знову бореться з ворогом, якого так правдиво описав автор: «Знаємо, що червона Москва є жорстоким звіром, і вона чавить немилих їй істот людських, як мух осінніх… Большевики мають чарівну властивість: вони страшніші ніж бомби, чума, холера, вогонь і смерть, взяті разом». Пророцтво? Ще й яке!
Коли нащадки цих жорстоких звірів знову топчуть нашу землю і вбивають її найкращих синів та дочок, серед фахівців, які укладають шкільні програми, є ті, хто свідомо чи несвідомо грає на боці ворога, вважаючи Уласа Самчука, автора «Волині», представником «не модерної, сільської літератури». А дехто ще й колаборантом. На це звинувачення досить зрозуміло і виразно написав У. Самчук ще у 1945 році: « Для німців наша справа була дійсно інтригою. Хай тепер наші закордонні «приятелі» не думають, що українці самі того не розуміли. Але у світі все є певного роду інтригою… Ми були потопаючими і коли нам у той час хтось підставляв бритву, як поле рятунку, ми хваталися і того, щоб краще попектись чи обтяти пальці, ніж втопитися…» Якось так.
– Кожен день зараз ворог немилосердно нищить все українське, плюндрує нашу землю, культурну та літературну спадщину. Але йому ніколи не вдасться сплюндрувати наші душі, – певен голова Рівненської обласної організації «Просвіти» Іван Вєтров. – З творів Уласа Самчука постає правда життя українських селян – неприваблива і вкрай болісна. Але ж, як виявляється, пророча! Ось вона, глибина мислення, яку варто запозичити й нашим державним достойникам. Бо, висловлюючись відомою фразою Черчилля, хочу запитати: так заради чого тоді ми воюємо?
Безцінні уроки історії
Дитячий щорічний літературний конкурс у музеї Уласа Самчука залучає велику когорту школярів та студентів Рівненщини. Виховує, будить почуття патріотизму, високої любові до України.
Ось уривок із конкурсного твору Софії Мазур, учениці 10-а класу с. Злазне: «Я прочитала роман «Марія». Ні, він не завдав мені психологічної травми, а навпаки, – допоміг зрозуміти істинну причину голодомору в Україні, відкрив очі на жахливі злочини тих, хто нині топче нашу святу землю своїм чорним чоботом війни. Чи, може, хтось не хотів, щоб ми знали історію нашого народу? Хотів приспати нашу свідомість і знищити нашу націю? І тут пригадалися мені цікаві висновки Уласа Самчука, варті уваги і нині: «Чому ми найкращих наших людей знеславили, покарали, вигнали? За їх розум? За їх ініціативу? За їх труд? Чому віддали життя в руки ледарів, бідних духом, хворих і немічних, яким треба було помогти, але яким не можна було віддавати в руки керма правління?» Дорого ми платимо за «моя хата скраю, нічого не знаю». От якби читали, прислухалися, робили висновки з уроків історії, то, можливо, зупинили б тоталітарну машину знищення українства».
Життя і творчість Уласа Самчука
Улас Олексійович Самчук – український прозаїк. Народився 20 лютого 1905 року в селі Дермань на Рівненщині. Навчався в Бреславському (нині Вроцлавському) університеті. Пізніше переїхав до Чехо-Словаччини, де навчався в Українському вільному університеті в Празі. Перше оповідання У. Самчука «На старих стежках» видруковане у варшавському часописі «Наша бесіда» 1926 року, а з кінця 20-х років він вже активно співпрацює з українськими літературно-художніми часописами. Трагедія голодомору 1932-1933 pp. в Україні стала тематичною основою його роману «Марія» (1933). У 1932 pоці написаний також політично гострий роман «Кулак», в якому автор показує абсурдність насильницької колективізації. Одним із визначних досягнень української літератури стала тетралогія У. Самчука «Волинь» (1928-1937) – розлоге епічне полотно, яке зображає буття українського селянина в добу воєн та революцій. Головний персонаж твору, Володька Добенко, через усі життєві катаклізми проносить віру в незнищенність народу. Героїчна історія Закарпатської України відображена в патріотичному романі «Гори говорять» (1936). У роки німецької окупації письменник продовжує культурно-просвітницьку роботу на посаді редактора газети «Волинь». Проте вже 1943 pоку він був заарештований нацистами за свої патріотичні переконання. У післявоєнний час письменник переїздить до Канади, де публікує перший том трилогії «Ост» – «Морозів хутір» (1948) (другий роман – «Темнота» побачив світ 1957 року, третій – «Втеча від себе» – 1982 рік. У. Самчук відомий також як автор спогадів: «На білому коні» (1955), «Чого не горить вогонь» (1959), «На коні вороному» (1975), «Плянета Ді-Пі» (1979).
Загалом Улас Самчук створив шістнадцять романів, ряд повістей, оповідань і статей.
Помер 9 липня 1987 року в Канаді.
Микола ФЕДОРИШИН, завідувач Літературного музею Уласа Самчука у Рівному, заслужений працівник культури України