fbpx
сімейні реліквії українців

Сімейні реліквії українців

Діліться інформацією з друзями:

Сімейні реліквії українців це ікони, рушники і вишиванки. 

В мережі з’явився допис Альони Кардаш про сімейні реліквії українців, який не може залишити байдужим.

Знаєте, що мене сьогодні просто порвало на частини? І досі не відпускає. У мене є вінтажна старовинна каблучка. Я її придбала в одній з лавок Верони. Каблучка дійсно дуже гарна і привертає увагу. Одразу видно, що ця « вєщь» старовинна і зі своєю історією. І ось сьогодні по відеозв’язку ми спілкувались з моєю подругою з Іспанії. Корінна іспанка. Вона помітила цю каблучку і ненароком запитала, чи бува це не сімейна реліквія, яка дісталась мені, скажімо, від прабабусі.І тут я усвідомлюю. Ні, майже ні в кого з українців немає сімейних реліквій, які би передавались поколіннями. І це не від того, що ми мали « ніщіх» предків.Кожне наше покоління намагались знищити, а майно відбирали. Розкуркулити, колективізувати, вислати «піднімати цілину», на лісоповал до Сибіру, в степи Казахстану… така була поведінка по відношенню до українців.
Кожне. Наше. Покоління. Винищували.
Після Голодомору моя бабця не мала, що передати нащадкам: ані землі, ані сімейних реліквій. Нічого, що уособлювало би собою українську автентичну культуру чи традицію. Весь її спадок для нас: лише пам’ять і болючі голодні спогади. І застереження: вони намагатимуться повторити це знову і знову. Мене просто порвало на частини це таке просте і наївне питання: “а чому немає сімейних реліквій? От в сім’ї моєї подруги є прикраси, яким уже понад сто років, а у моїй не має.
Люба моя, от як тобі пояснити просту і водночас важку річ: коли твоя прабабуся з Іспанії жила в маєтку під Барселоною, який дістався їй від батьків, моя бабця в цей час у 33 році ще юнкою втратила вже все і жила зі своїми батьками в землянці. Розумієш, наскільки різний у нас спадок і наскільки різні “сімейні реліквії”? Знаєш, у нас особлива реліквія: генна пам’ять. Як нас було нищено, як нас намагалися перетворити на жменьку манкуртів, які нічого не пам’ятають, але…
Варто було початися війні і невідомо звідки з’явилася генна пам’ять. Ми підсвідомо знаємо, як себе поводити, як гуртуватися. Звісно, круто мати у скарбничці перстеник, якому триста років, але значно крутіше мати – генну пам’ять цілого народу, якій тисяча літ. А «сімейні реліквії» у мене є, тільки це – ікони, рушники і вишиванки, які трепетно передались мені з бабціних схованок. А ще, Кобзар і хустина….
@ Олена Ярощук
В коментарях люди діляться своїми спогадами про рідних і те як вони вимінювали дорогоцінні речі та коштовності на їжу задля виживання.