Головнокомандувач ЗСУ поділився історією про колишню дизайнерку, яка стала снайпером та воює разом із чоловіком

Діліться корисною інформацією з друзями:

Він – розвідник, вона – снайпер. Бійці 97 бат 60 ОПБр, які боронять від російської навали один із найнебезпечніших напрямків і, водночас, щасливе подружжя. Кажуть, що мали зустрітися ще у 2014-му на Донбасі, бо воювали зовсім поруч і могли перетнутися будь-де. Однак склалося інакше.

Історією цього українського подружжя поділився на своїй сторінці головнокомандувач ЗСУ.  

До 2014 року «Білка» була дизайнером одягу, мала власне ательє. Шиття кинула, щойно почалася війна.

– Просто не могла себе змусити шити комусь сукню, знаючи, що в цей час на фронті гинуть люди, – зізнається вона. – Я раніше не мала жодного уявлення про військову справу, але розуміла, що руки потрібні, була готова навіть їжу готувати. Віддала ключі від будинку і ательє друзям і поїхала до підрозділу. Два місяці була на навчанні в учбовому центрі. Спочатку вчилася на штурмовика, потім на санінструктора. Потім взяла до рук СВД і стала снайпером. Звідки вправність? Завдяки тому, що я шию, в мене хороший окомір.

«Кіт» та «Білка» свого часу залишили військо за станом здоров’я, після отриманих поранень. Попри це, дуже хотіли повернутися у стрій. Тож коли «Кіт» у фейсбуці написав, що збирає групу і йому потрібен снайпер, «Білка» одразу відповіла, що готова долучитися. Почалося листування, а згодом і романтичні стосунки. Саме кохання допомогло обом оговтатися від війни. Вони одружилися, придбали затишний будинок, запланували вінчання. Але вранці 24 лютого всі плани різко змінилися. «Кіт» пішов до військкомату, сказав, що не має права залишатися на «цивілці» з бойовим досвідом. Те ж саме зробила і «Білка». З того часу подружнє життя продовжилося на передовій.

–  Від самого початку на місці не сиділи. Спали по 2-3 години. Росіяни заходили великими колонами, не завжди було зрозуміло, звідки. Але й вони часом «губилися», адже використовували старі мапи, на яких села ще не перейменовані. Наприклад, в Новоселівку колона з 120 машин заїхала випадково, одразу ж виїхала. Щоправда, перед тим розграбували хати, вбили кілька цивільних, – розповідає «Кіт». – В Білогір’ї вороги мародерили дуже сильно, в основному, якути та кадирівці. Знущалися над людьми, шукали молодих дівчат. Люди були голодні, налякані. Ми зустрічали ворога відповідно, щоб йому не було у нас смачно. Особисто бачив, як вони добивали своїх поранених і пострілами гнали бійців у бій.

За словами розвідника, у підрозділі активно використовують озброєння від союзників і навіть за необхідності його удосконалюють.

– У нас на позиціях є MG-38 від партнерів, наприклад. Він ще під час Другої світової війни лупив росіян, успішно робить це й тепер. Працює безвідмовно, – пояснює «Кіт». – До наших реалій ми пристосовуємо будь-що.

На фронті «Кота» та «Білку» повінчав військовий капелан. Попри те, що війна триває, подружжя вже будує плани після Перемоги.

– Найближча мрія – дійти до Бердянська, звільнити його і покупатися у морі. Я дружині це обіцяв, – сміється розвідник. – Потім хочеться, звичайно, повернутися додому, закінчити ремонт у будинку.

– А ще після Перемоги ми хочемо всиновити дітей, – додає «Білка». – Як мінімум, двох, а там, як вийде.