Навіть найменшій справі можна забезпечити успіх і популярність, якщо підійти до неї творчо, або ж, як нині модно казати, – проявити креатив. Творчість – то рідна сестра любові. Бо лиш коли любиш те, чим займаєшся, вкладаєш у свою справу душу, щодня думаєш, що б іще поліпшити, вдосконалити, тоді й приходить оте, що називають «натхненням»…
Ірина Дубич своє маленьке ательє на території «Торгового центру-Д» перетворила на міні-музей української старовини. Тут і прядка з гребенем, і коловороток, і дивовижне коромисло, яке прикрасило диво-віконечко.
– Чому це все має на горищах пилом припадати? Хай люди дивляться. Та й нам приємно. Надихає, – каже жінка. – От і вишиті картини, і фіраночки, і килими, і навіть бабусине весільне вбрання – народний стрій.
Та й власного креативу вистачає: тут і вхідні двері з мініатюрними вишивками, і вишиті картиночки, і вигадливі кошички для котушок з нитками, і спеціальні відеречка, припасовані до коромисла над віконечком. От, як кажуть, – вродися та й вдайся, – треба ж отаке вигадати!
Жінки шиють і вишивають, а їхньому творчому пошуку така атмосфера, оцей затишок, лише додає снаги! Дивишся на це все, і душа співає.
Людмила МАРЧУК
Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»