Загальновідомо, що мова належить до унікальних явищ в житті людини. І суспільства зокрема.
У час суворих випробувань – підступно розв’язаної російськими загарбниками війни в Україні – у багатьох громадян нашої держави змінився світогляд та думки про важливість знання державної мови – мови народу, серед якого ти живеш. Особливо це добре зрозуміли і відчули на собі деякі мешканці Донбасу та прикордонних східних та південних областей, які побачили всі принади «руського миру». Їхнє життя, зруйноване рашистами, зробило їх вигнанцями на рідній землі, біженцями не з власної волі.
Москалі, як свідчать очевидці, на захоплених територіях не розбиралися, хто з населення «руський», а хто українець. Гатили по всіх будівлях, однаково убивали та знущалися над усіма. І тепер багато хто з числа тимчасово внутрішньо переміщених осіб рішуче зауважують: «Не буду розмовляти мовою окупанта – мовою ворога! Він відібрав у мене звичне життя, понівечив долі моїх близьких, забрав життя моїх рідних людей. Бо мова – це також зброя!»
Саме такої думки мої слухачі – мої теперішні учні, які відвідують заняття Розмовного клубу «Єдині», що діє у Рівненській обласній науковій бібліотеці (на Лебединці). Організатор і куратор клубу – провідна бібліотекарка Наталія Васюк – доклала багато зусиль для згуртування колективу бажаючих навчатися.
Основними завданнями занять є:
- – оволодіння слухачами умінням розуміти співбесідника, вільно спілкуватися українською у різних життєвих ситуаціях, вміти влучно висловити свою думку;
- – накопичення лексичного арсеналу за різною тематикою розмови;
- – формування у слухачів необхідних мовних навичок у читанні, письмовому спілкуванні, усному переказі;
- – оволодіння орфоепічними нормами вимови українських слів та засвоєння основних правил з української граматики.
У кожного з відвідувачів різна життєва історія, різні погляди на те, що відбувається, різний віковий діапазон, різні професії. Але є одне, що їх усіх об’єднує – бажання досконало вивчити мову держави, де вони живуть, щоби вважати себе гідними її громадянами.
Тому ось уже четвертий місяць у визначені дні поспішають на чергове заняття колишні мешканці Харкова, Донецька, Маріуполя, Херсона, Слов’янська, Луганська, Краматорська. Та й наші місцеві жителі не проти відновити мовні знання. Гарна, як на мене, і влучна назва клубу «Єдині». Дійсно, під дахом обласної книгозбірні зібралися люди з різних регіонів України, які в процесі занять здружилися, об’єдналися у своєму прагненні до знань. На уроках почуваються комфортно, атмосфера спілкування доброзичлива, захоплююча. Приємно спостерігати за процесом навчання моїх «учнів»: допитливі погляди, зосереджена увага, бажання почути щось нове і ефективно використати набуті знання на практиці. Слухачі сумлінно виконують домашні завдання, активні в процесі навчання. Допомагає набути практичні навички в усному спілкуванні також і вчителька української мови та літератури з Рівненського колегіуму Лариса Рудюк. Крім цього, працівники бібліотеки запрошують учасників клубу на різні культурні заходи, знайомлять їх з національними традиціями та звичаями, пропагують новинки сучасної української літератури, організовують зустрічі з письменниками України та відомими авторами Рівненщини.
Покладаючись на багаторічний досвід моєї праці з викладання української мови як іноземної, застосовую потрібні, на мій погляд, методичні та дидактичні прийоми ведення занять. Труднощі проведення уроків є в тому, що всі «учні» мають різну мовну підготовку. Тож у такій ситуації викладачеві слід враховувати при плануванні не лише тематичний аспект навчального матеріалу, а й використовувати різні види робіт і вправ для індивідуального навчання.
Але «потяг» до знань зрушив з місця і набирає нових обертів. Та й кількість «пасажирів» з кожним разом збільшується. Локомотив летить до станції «Перемога». Перемога – в усьому! Будувати нову країну, відбудовувати зруйновані міста, піднімати економіку, писати нову історію спроможні лише грамотні, інтелектуально розвинені співгромадяни, котрі є патріотами своєї країни та зберігачами її мовних національних надбань та культурних традицій.
Віра МЕЛЬНИКОВА,письменниця, викладачка-волонтерка Розмовного клубу «Єдині»