Подружжя переселенців з Донбасу налагодило на Рівненщині виробництво унікальних декоративних виробів
Війна віроломно ввірвалася в життя подружжя Латиш із Донбасу, зухвало зруйнувавши всі задуми та мрії.
Взяли з собою лише те, що вмістилося в дорожні валізи.
Переїхавши на початку повномасштабного вторгнення з Дружківки Донецької області на Рівненщину, молода сім’я втратила, здавалося, все – домівку, друзів, успішне виробництво. Адже взяли з собою лише те, що вмістилося в дорожні валізи. Втім, опинившись навіть у такій скрутній ситуації, не впали у відчай, а взялися з нуля запустити власну справу.
– Усі плани рухнули після злощасного 24 лютого… – розповідає Вікторія Латиш. – Через наближення фронту мер Дружківки закликав мешканців виїхати в безпечніші регіони. Дізнавшись про жахіття, що тоді відбувалися в Ірпені, Бучі та інших містах, ми з чоловіком також вирішили евакуюватися. Вирушили на Рівненщину, в село Верба, до моєї подруги, яка тут оселилася, вийшовши заміж за місцевого хлопця.
Приїхали, як сподівалися, на тиждень-другий, а виявилося – на невизначений час. Сидіти без діла сповнені енергії, підприємливі люди довго не могли. На щастя, у травні 2022 року натрапили на інформацію про державну програму надання грантів на відкриття чи розвиток власної справи. Ні хвилини не вагаючись, відразу вхопилися за цей шанс і подали заявку. Проблем з ідеєю, як і написанням бізнес-плану, не було, оскільки вже мали чималий досвід підприємницької діяльності.
– Ще до війни близько чотирьох років займалися виробництвом сувенірної порцеляни на спортивну тематику, – веде далі Вікторія. – Спочатку виготовили чашку і тарілку у вигляді футбольного м’яча. А потім розширили асортимент до пляшки, стопки, келиха, таці у формі футбольного поля. Все це розробляли поступово. Моєю сферою відповідальності (Вікторія за фахом менеджер-економіст зовнішньоекономічної діяльності, – авт.) були економічні питання, а чоловіка – технологічні. Було по-всякому. Траплялися й складні моменти, але справа рухалася вперед, вимальовувалися певні перспективи.
Подружжя вхопилися за свій шанс
Отримавши у рамках державної програми «єРобота.Власна справа» кошти, подружжя Латиш вхопилися за свій шанс. Придбали піч для випалення скла та кераміки, сушильну шафу для скла й порцеляни, повітряний компресор та інше обладнання. З пошуком приміщення під виробництво допомогла голова Вербської сільської громади Каміла Котвінська.
– Каміла Вікторівна нам дуже допомогла і з приміщенням, і зі збутом, – ділиться співрозмовниця. – Саме Вербська громада стала нашим першим клієнтом. Точніше спершу це був наш подарунок їй – чайник і чашки з логотипом Вербської громади. А вже пізніше отримали від сільради замовлення. Каміла Вікторівна познайомила нас із керівництвом етнопарку «Ладомирія», що в Радивилові. Вона ж скерувала до історико-культурного заповідника Дубенський замок та інших потенційних замовників нашої продукції.
До роботи з сувенірною порцеляною подружжя підприємців залучило художників Вербської художньої школи. Коли, скажімо, готували сувенірну продукцію для «Ладомирії», вони малювали логотип етнопарку. Згодом долучили до співпраці й художників Дубенської школи мистецтв. Скажімо, один із тамтешніх митців розмалював різними фарбами та переходами дракона.
– Такий виріб (підприємниця знайомить мене з суттю технологічного процесу) обробляється при високій температурі, тому фарби на ньому закріплюються назавжди. Їх можна використовувати та мити різними засобами. У посудомийній машині також.
Необхідно було освоювати ринок збуту
Однак налагодити виробництво сувенірної порцеляни – це, як виявилося, лише пів справи. Необхідно було освоювати ринок збуту. Вікторія об’їздила мало не всю Рівненську, Львівську та Волинську області, де відвідала безліч різних закладів (у тому числі й громадського харчування). Вона скрізь і всюди презентувала свою продукцію, яка випускається під торговою маркою CeramTes, із готовими зразками декорованої порцеляни, кераміки і склокераміки. Це і фігурки, і посуд.
– Освоєння ринку збуту досі не втратило своєї актуальності, – зауважує підприємниця. – Адже наша продукція – не першої необхідності. Людям насамперед треба щось їсти, а вже потім думати про сувеніри та декор.
Але ми не зупиняємося, а навпаки стараємося все ж таки розвивати напрями своєї діяльності. Так, беремо участь у різноманітних тренінгах і грантових програмах. Наразі я долучилася до проєкту «Empowering women in Rivne region», який реалізує Дія.Бізнес у Рівному та International Orthodox Christian Charities (IOCC) за підтримки Kerk in Actie та сприяння Рівненської обласної державної адміністрації.
Розвиваючи напрям декорування та брендування скла і кераміки, подружжя Латиш запустило виробництво сувенірних виробів з червоної глини – магніти, обереги, настінні прикраси (підкова з ліпленням) та інше.
– Попит на сувенірну продукцію навіть зараз, у такий тяжкий для країни час, – каже співрозмовниця, – залишається актуальним, а на унікальні декоративні вироби ручної роботи та ще з екологічного матеріалу – тим паче. Можливо, це й підштовхнуло нас на цей крок.
Почали з модернізації існуючого обладнання, потім відпрацювали трохи технологію і все пішло, як треба. Першим виробом був магніт, індивідуально розроблений для етнопарку «Ладомирія». Магніт вийшов дуже оригінальний і тематичний. Замовник, зі слів Вікторії, задоволений.
– Унікальність наших виробів, – пояснює співрозмовниця, – це індивідуальний підхід до кожного клієнта. А саме будь-яка ідея нашого замовника проходить шлях від розробки малюнку, створення 3D-моделі до готового виробу. Щодо цінової політики, то вона дуже гнучка для кожного замовника.
Наразі подружжя Латиш вже активно працює над наступним етапом розвитку – розробкою дизайнерського посуду. А водночас готуються до участі в ярмарках українських майстрів, які невдовзі відбудуться у Львові та Києві. Мають намір представити там Рівненщину у вигляді сувенірних виробів і декоративних прикрас.
Василь ГЕРУС
Читайте також: Подружжя з Донбасу віддячило за теплий прийом виготовленими чашками з логотипом громади
- Жительку Рівненського району шахраї обманули за допомогою ШІ
Цього разу із жителькою Рівненського району «близька подруга» переписувалася притаманною для них мовою: цікаві слова та смайлики. Ба більше, прохання позичити гроші прозвучало в аудіо, а на додачу — відео підтвердження, що це вона.