Зараз вона розуміє, що “Школа “LIDY” – це вже не хобі, а справа життя. Міжнародна організація праці визнала торік проєкт рівнянки одним з найкращих у світі. Втім, Лідія ЛІТВІНОВА й раніше не раз чула схвальні відгуки про своє покликання, яке перетворилося на справу її життя. Та коли дізналася, що її доробок увійшов у десятку найкращих за європейськими мірками, радості не було меж. Адже це вже зовсім інший рівень визнання.
За умовою конкурсу, організованого Міжнародною організацією праці, його учасниками були підприємці-початківці з різних країн світу. Серед них і рівнянка Лідія Літвінова з авторським проєктом «Школа LIDY». Про її школу ми вже писали в нашій газеті. А цього разу самобутня бізнес-леді розповіла журналістці «7 днів» про свої вподобання, пріоритети і поділилася таємницями успіху.
Я -людина, яка постійно навчається
– Свій проєкт на конкурс МОПу, якщо не помиляюся, ви подали вже після навчання у Рівненському центрі професійно-технічної освіти. Що вас привело в освітній заклад, де, як правило, навчаються безробітні?
– Я дізналась, що там є курси для підприємців-початківців, і прийшла на навчання цілеспрямовано. До того працювала провідним бухгалтером на державному підприємстві «Рівнестандартметрологія», але вирішила, що хочу займатися власною справою.
Хоча у мене вже була економічна освіта (я є магістром з обліку й аудиту), навчання допомогло мені структуризувати набуті знання.
На завершення навчання я написала та успішно захистила свій бізнес-план. Мою роботу відмітили як одну з найкращих, і мені запропонували взяти участь у конкурсі МОП. Бо програма «Підприємець-початківець», за якою я навчалась, була розроблена Міжнародною організацією праці і називалася «Start and Improve your business». Її назва українською звучить приблизно так: «Розпочни та вдосконалюй свій бізнес, спрямований на стартаперів, молодих підприємців». Тож мені запропонували подати свою роботу на конкурс, у якому Міжнародна організація праці мала відібрати десять найкращих історій, найкращих бізнес-проєктів з усього світу.
– Скільки всього учасників взяло участь у конкурсі?
– На жаль, я не готова відповісти на це питання зараз. Знаю лише, що мій проєкт відібрали до десятки найкращих історій світу.
– А в чому полягала суть конкурсу?
– Все дуже просто. Потрібно було англійською написати невелику історію про свій бізнес-проєкт.
– У вас англійська на хорошому рівні?
– Так, хоча й досі її вивчаю та вдосконалюю. Живу за концепцією Life Long Learning як людина, яка постійно навчається (усміхається – авт.). Історія писалась легко, оскільки все розпочалось не так давно, а саме у 2016 році. Головне, щоб вона надихнула інших.
Якщо ж двері не відкриються – залазьте через вікно
– Цікаво, що такого ви там написали?
– Нічого особливого. Просто написала, що моя історія розпочалася з волонтерства в Рівненській гуманітарній гімназії, програму занять у якій затверджувало управління освіти Рівненської області. Програма дала справді гарні результати, оскільки до її розробки та дослідження ефекту були залучені хороші фахівці. Відтак, після її реалізації дівчатка-учасниці проєкту стали більш впевненими, соціально активними у житті школи, міста. Своєю чергою ці гарні результати надихнули мене на створення своєї справи. Саме тому я й потрапила в центр зайнятості на навчання з курсу «Підприємець-початківець». Бачите самі, що нічого особливого, просто моя історія, як вона є.
– Багато людей, коли починають заповнювати якусь форму чи заявку, не знають, звідки почати, як правильно сформулювати речення. А ви переживали, що можете допустити помилку?
– Завжди є вагання, наскільки це буде успішним, пройду чи не пройду. Але я вважаю: якщо є шанс, його необхідно використати. У будь-якому разі, яким би не був результат, ти знатимеш, що цей крок зробив. Можливо, не цього разу, то наступного, та ти досягнеш бажаного. Адже недарма кажуть: «Стукайте – і вам відчинять!» Якщо ж двері не відкриються – залазьте через вікно, якщо на вікні грати – робіть підкоп! Не можна зробити підкоп – шукайте драбину і залазьте через дах! Тобто якщо ти маєш хорошу мету і вона корисна для навколишнього середовища, то варто йти навіть крізь терен.
Раніше, коли я ще шукала свою справу, одне знала точно – вона має бути корисною, стосуватися багатьох і бути важливою для них.
– Напевно, орієнтуватися на корисне – дуже правильна позиція, бо воно завжди знайде підтримку. Але є чимало хороших справ, з яких бізнесу не буде. Ви були готові до цього?
– Спочатку, напевно, треба чітко розібратися зі своїми бажаннями і з’ясувати, що сьогодні для вас першочергове. Тому перш за все треба виставити свої пріоритети: перше, друге, третє, четверте завдання. Тоді з’явиться розуміння, за що потрібно братися найперше. Коли зустрічаєшся з якимось страхом, треба пам’ятати, що саме там, однозначно, знайдеться і твій особистий розвиток. Пройшовши його, станеш прикладом для наслідування іншими, тим самим переконаєш їх, що немає нічого неможливого. Взагалі-то, кожна людина може все! Але важливо, звичайно, мати підтримку зі сторони.
– Ви таких людей маєте поруч?
– Так. Я щиро вдячна за підтримку моїм батькам, родині, друзям, а своєму оточенню – за довіру.
– Відправивши заявку на конкурс МОП, ви свою увагу сконцентрували на якихось інших справах чи все ж очікували на оголошення результатів?
– Звісно, спочатку, після того як подала на конкурс всі необхідні документи, пережила піднесені емоції. Мене дуже цікавило, що з цього вийде. Але щодня мала так багато запланованих справ, що не було часу відволікатися на щось інше. Хоча хотілося знати: чи вже є результати, пройде моя історія чи ні?
Лише десь за пів року стали відомі результати. Втім, я вірила в успіх, бо ще в Літній школі лідерства, коли писала програму лідерства для дівчат і дівчаток-підлітків, чула схвальні відгуки про обраний напрям. Навіть отримала мінігрант від British Council, оскільки мій напрям було визнано перспективним. Напевно, вже з тієї миті я для себе усвідомила, що хочу і буду рухатися саме в цьому руслі.
– Це мова про ваш проєкт «Школа LIDY»?
– Так, саме школа естетичного та гармонійного розвитку особистості «Школа LIDY» одержала цю підтримку як перспективний напрямок для діяльності.
З кожної ситуації беру щось позитивне
– Як гадаєте, скільки дівчат завдяки вам стали впевненішими у собі, у завтрашньому дні?
– За цей невеличкий період часу – рік, менш як рік – понад сто вихованок «Школи LIDY» стали учасницями црізних заходів, які відбувалися у школі. Вважаю, що в масштабах міста це ще не так багато. Але кожна з цих дівчат є прикладом для наслідування для своїх ровесниць у тому, як бути впевненим, як стати сильною особистістю. Можливо, це ще не в усіх проявляється, але підґрунтя для цього створене, зерно посіяне. А коли воно проросте, великою мірою залежить від бажання самих дівчат.
– Хто для вас став таким взірцем для наслідування, навчив не заглиблюватися в негаразди, депресії, економічну нестабільність?
– Якщо говорити відверто, то телевізор я не дивлюся. Читаю книжки і в них черпаю натхнення, в мене народжуються нові ідеї.
Я не з тих, які піддаються впливу ззовні. Як щаслива людина організовую свій день самостійно. Це не означає, що у мене постійно настрій піднесений. У житті бувають різні ситуації, але з кожної беру для себе щось позитивне, якою б вона не була. Можливо, над чимось треба більше попрацювати, десь зосередити свою увагу. Абсолютно кожну ситуацію аналізую, беру з неї корисні знання і йду вперед.
– Лідіє, чим для вас стала відзнака МОПу?
– Це важливий момент визнання світом діяльності «Школи LIDY» та її позитивного впливу на розвиток підлітків, молоді й суспільства в цілому.
– Напевно, ви свою роботу сприймаєте як хобі?
– Так, справді, не можу сказати, що я працюю. Адже це моя власна улюблена справа. Це цікаво, бо йде постійний розвиток. Хоча до кожного заняття сумлінно готуюся. Навіть якщо є програма, все одно шукаю щось нове, щоб розповісти більш цікаво, зробити заняття змістовнішим.
– Ви вже сказали, що до занять мотивує спілкування з дівчатками. Чи є ще якісь чинники, що мотивують вас до активної роботи?
– Це різноманітні зустрічі, форуми, спілкування з цікавими, різнобічними, успішними людьми. Нещодавно я була в Києві на Всеукраїнському жіночому форумі. Коли чуєш про інших успішних жінок, їхні перемоги, відчуваєш щасливу атмосферу, то також надихаєшся нею. Додому приїжджаєш із новими ідеями, піднесеним настроєм, надзвичайно працездатна і готова постійно генерувати нові й нові ідеї. Тож середовище успішних жінок особливо надихає до активності. Усвідомлення того, що у кожної за плечима тернистий шлях до визнання, успіх не прийшов відразу.
Варто зрозуміти: щоб дійти, треба йти, вірити й любити те, що ти робиш. І, повірте, знайдуться потрібні люди, які допоможуть. Буде здаватися, що весь світ розкриває перед вами свої обійми.
Спілкувалась Оксана ПИЦЬКА
Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»