Патрульна поліцейська Ніна Жмайло вже три місці служить у місті Дубно в нещодавно створеному Відділі організації несення служби управління патрульної поліції у Рівненській області. До цього вона усі свої 34 роки проживала в Маріуполі.
Там навчалася, будувала сім’ю, ставила цілі та мріяла. Отримала дві вищі освіти, одна з яких – психолог. Разом із чоловіком вирішили стати поліцейськими. Ніна обрала напрям, у якому хотіла професійно розвиватися – це юридична психологія та поліграфія.
Так жила допоки не настало 24 лютого.
Повномасштабне вторгнення вона зустріла на роботі. Тоді вони разом із напарником були у роті підсилення, працювали до опівночі. Потім їх відпустили додому. Але вже о 5-ій ранку по бойовій тривозі всі патрульні Маріуполя прибули до управління, де керівництво їм повідомило про початок війни.
– Ми не були готові до такого. Маріуполь – прифронтове місто з 2014 року. Ми знали, що там йдуть бойові дії, але це було далеко від нас. Ще до 13 березня вдавалося нести службу, а далі потрапити до нашого УПП і вийти вже не було можливості. 20 березня ми з чоловіком змогли дійти до райвідділу, де нам повідомили про втрачений радійний зв’язок. Це означало, що місто окуповане, – розповіла Ніна Жмайло.
За 2 години зібрали все необхідне і разом з родиною здійснили спробу виїхати з Маріуполя. Але це вдалося зробити тільки її батькам та дитині.
Сама ж Ніна та її чоловік потрапили в полон. В Оленівці вони пробули 34 дні.
Про цей період поліцейська розповідати не може, адже там знаходиться ще багато її колег, а будь-яка інформація може їм нашкодити. Після полону Ніну, її чоловіка та колег відрядили до управління патрульної поліції в місті Київ. А вже 9 листопада на Рівненщину – нести службу у новоствореному відділі в місті Дубно.
- Дефіцит потужності в енергосистемі відсутній – Укренерго
- Уряд індексує пенсії у 2023 році. Пенсії для українців знову будуть підвищені.
За її словами їхати до краю партизанської слави вони зовсім не боялися. На початках у роботі обом допомогло те, що почали працювали разом із колегами з Маріуполя. Рівень довіри один до одного був великий. Звісно, підтримали їх і рівненські колеги. Зустріч була теплою, каже Ніна.
– Ми були готовими до того, що до нас будуть питання, адже ми не місцеві. Відкриття такого відділу – нова подія, до якої і людям в Дубно потрібно було звикнути. Попрацювавши тут місяць, звикли ми, а місцеві – до нас. Вже зараз є злагодження із жителями. Окремо дякую і нашим керівникам, які поставилися до нас із розумінням та підтримкою. Їхню працю видно, адже вся команда створена з представників з різних куточків країни і функціонує належним чином, – зазначила поліцейська.
У Маріуполі в Ніни залишилося всього кілька знайомих. Всі рідні та близькі виїхали. Але з тими, хто там, вона не спілкується. Бо пам’ятає свій Маріуполь і не розуміє, як можна жити у повністю зруйнованому місті з ворожою владою.
Як більшість українців, вона мріє тільки про одне – перемогу.
І звісно ж повернутися додому. Бо це їхній дім, який у них вкрали. До того ж каже, що обов’язково так і станеться, вони відбудують місто. А потім усіх, з ким несли службу на Рівненщині, запросять на відпочинок у Маріуполь. До них – на море.
Зоряна ЖИЛЬЧУК