Ніщо не в силі затьмарити пам’ять про подвиг чорнобильців Рівненщини

Діліться корисною інформацією з друзями:

Ніщо не в силі затьмарити пам’ять про подвиг чорнобильців. Чорнобильці Рівного, попри свій поважний вік, з перших днів рашистської навали стали на захист Вітчизни і почали виконувати свій священний обов’язок. 

Багато значущих подій світового значення випало на долю покоління українців, які народилися перед початком і після закінчення Другої світової війни. Власне сама ця війна, важкі повоєнні роки, освоєння цілини, польоти в космос, «Карибська криза», світова гонка озброєнь, «холодна війна», перебудова, розвал Варшавського договору, Чорнобильська катастрофа, смерть Радянського Союзу як держави і утворення на його території нових незалежних країн, Революція Гідності, Майдан, covid-19 та інші важливі події відбувалися на наших очах, за нашої прямої чи опосередкованої участі.

Скинула з себе вікові царські пута і з великими зусиллями долаючи супротив недоброзичливців стала розвиватися наша ненька-Україна. Не так стрімко, як би нам всім хотілося, але це був рух вперед. Однак прийшов 2014 рік, який приніс «зелених чоловічків», а з ними біду, бо завдяки злочинній підлості любителів «руського міра» ми тимчасово втратили Крим і частину Донбасу.

7 днів у ТелеграміСвіжі новини для тих, у кого мало часу

Новини які не потрапили на сайт ми розміщуємо в Телеграмі

Нам усім здавалося, що мине час і ми у більш-менш мирний спосіб повернемо ці тимчасово втрачені території. Ми хотіли мирно жити, творити, розбудовувати щасливе життя. Але знайшлися людці, які вирішили, що українці не мають права жити вільним життям і краще за них. І прийшов до нас страшний ранок 24 лютого 2022 року, який розбудив нас виттям сирен, гуркотом гармат, ревінням танків і літаків, свистом ракет. Потекли потоки крові, як чужинської, кацапської, так і нашої, української, козацької. Сини і доньки України в єдиному пориві стали на захист рідної землі. Різко помінялися пріоритети нашого життя.

Попри свій поважний вік, чорнобильці Рівного з перших днів рашистської навали стали на захист Вітчизни і почали виконувати свій священний обов’язок. Кожен у міру своїх можливостей і стану здоров’я. Хтось майстрував «бандер-шмузі», хтось і зараз плете маскувальні сітки, шиє білизну й інший одяг для військових, купує і передає на фронт медикаменти, виготовляє продукти харчування, волонтерить, жертвує кошти для потреб ЗСУ. Багато чорнобильців записались у підрозділи Територіальної оборони, на блокпости, є й такі, котрі пішли на фронт.

Окремо хочу зупинитися на ще одній добрій справі, до якої були залучені чорнобильці Рівного. Рішенням керівництва Територіальної оборони краю в Рівному з перших днів широкомасштабної війни був створений і протягом березня-травня успішно виконував певні завдання штабу Територіальної оборони зведений загін воїнів-інтернаціоналістів і ліквідаторів-чорнобильців. До лав загону долучилося більш як 40 чорнобильців Рівного. Хочу добрим словом згадати наших найактивніших членів загону з числа чорнобильців, а саме:

  • Павла Бречка,
  • Володимира Оніщука,
  • Геннадія Ласікова,
  • Валерія Пурія,
  • Івана Гурина,
  • Валерія Дивня.

 

Долучився до лав нашого загону й мій однокурсник Микола Мельничук. Він не ліквідатор-чорнобилець, але щирий патріот України. А наймолодший член загону, волонтер, активіст чорнобильського руху області Данило Самчук зараз боронить Україну в лавах Збройних сил.

У березні на адресу штабу нашого зведеного загону чорнобильців і афганців надійшла з Дубая (Об’єднанні Арабські Емірати) партія медикаментів для наших воїнів. Поставку організувала наша землячка-рівнянка Вероніка К., яка живе і працює в Дубаї. Ми разом з головою Спілки воїнів-інтернаціоналістів Сергієм ЗІНИЧЕМ передали ці медикаменти на потреби штабу Територіальної оборони для лікування воїнів. Зараз наш загін перебуває в стані бойової готовності до виконання нових завдань.

Війна внесла кардинальні зміни у плани нашої організації ГО «Рівненські ветерани-чорнобильці» на поточний рік. Від багатьох заходів довелося відмовитись, зате актуальними стали інші. Попри воєнний стан ввечері 25 квітня ми запалили 36 Свічок Пам’яті біля підніжжя Пам’ятного знаку «Жертвам Чорнобильської катастрофи» в Рівному, що у Сквері чорнобильців на перехресті вулиць Гетьмана Мазепи і Симона Петлюри. 26 квітня чорнобильці за участі представників громадськості і Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради поклали квіти до підніжжя Пам’ятника постраждалим від Чорнобильської катастрофи, що в смт Квасилів на вулиці Молодіжній, аншлагу вулиці «Героїв-чорнобильців» і до підніжжя Пам’ятного знаку «Жертвам Чорнобильської катастрофи» у Рівному.

Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 і 2 категорій з числа мешканців Рівненської територіальної громади до Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 14 грудня 2021 року нагороджені пам’ятними чорнобильськими медалями. Не всі отримали ці медалі торік, тож нагородження продовжується й досі. Ті ліквідатори 1-2 категорій з числа мешканців Рівненської територіальної громади, які ще не отримали свої медалі, можуть отримати їх по пред’явленні чорнобильського посвідчення в Департаменті соціальної політики Рівненського міської ради у відділі надання державних гарантій окремим категоріям громадян, що знаходиться в кімнаті №1.

У червні за сприяння міського голови Рівного Олександра ТРЕТЯКА і УХМТ «Обітниця миру» постраждалі від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС мешканці Рівненської територіальної громади отримали гуманітарні продуктові набори. В кінці липня – на початку серпня вони отримали ще одну партію продуктових наборів від влади міста.

Багато чорнобильців долучилися до організованої Сергієм ПРИТУЛОЮ акції зі збору коштів на придбання безпілотників «Байрактар» і до акцій інших активістів. Зокрема й рівненських, як-от Сергія ОВЧИННІКОВА. Значні суми не раз пожертвували на добрі справи такі чорнобильці, як Павло Бречко, Віктор Ольховик, Василь Лахіта, Віталій Гурський та інші. Багато чорнобильців жертвують, не афішуючи свою доброчинність. Окрему подяку хочу висловити голові правління РОО ВГОІ «Союз Чорнобиль України» Ользі КРАТЮК, яка фінансово підтримує наше військо і волонтерить з перших днів війни.

Не можу обійти стороною хід робіт з реконструкції Пам’ятного знаку «Жертвам Чорнобильської катастрофи» в Рівному, що в Сквері чорнобильців на перехресті вулиць Гетьмана Мазепи і Симона Петлюри. Ми довго добивалися від влади міста, щоб розпочали роботи з його реконструкції. Адже він є пам’яткою культури місцевого значення і знаходиться на балансі міського Департаменту інфраструктури. Питання про необхідність його реконструкції порушувалося міськими депутатами на сесії Рівнеради у четвертому кварталі 2020 року. Тоді ж з міського бюджету було виділено 50 000 грн на виготовлення проєкту реконструкції. В березні 2021 року депутати міської ради проголосували за виділення 1,35 млн грн на будівельні роботи. Поки Управління капітального будівництва провело передбачені законодавством тендери, то розпочалася осінь. У ході робіт «вилізли» певні недоліки проєкту і огріхи самих будівельних робіт.

Потрібно було виносити на сесію Рівнеради питання додаткового фінансування на доопрацювання проєкту реконструкції та на будівельні роботи. У кінці 2021 року міські обранці не проголосували за внесення змін до фінансування реконструкції, отож з будівельниками за виконані роботи до кінця не розрахувались. Реконструкцію пам’ятника не внесли у план робіт по капітальному будівництву на 2022 рік. А тут війна. І маємо те, що маємо. Проблема реконструкції пам’ятника постійно порушується правлінням нашої організації і перед міським керівництвом, і перед обласним. В принципі ми розуміємо ситуацію: йде війна, не до пам’ятників. Водночас ми ще б краще зрозуміли, якби побачили, що місто 53 млн грн направило не на мощення бруківки по всьому місту, а на відновлення його тепло- і енергопостачання, закупівлю трансформаторів і генераторів. Але «батькам міста» мощення тротуарів, мабуть, важливіше за проблеми енергетики. А прийде Перемога, то повернемося до завершення будівництва пам’ятника.

Втім, життя триває. І 14 грудня ми відзначили День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Сивочолі ветерани, як завжди, за будь-якої погоди об 11-ій годині збираються біля нашого чорнобильського пам’ятника і разом з небайдужими громадянами міста віддають шану тим, хто несе горде звання учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. А перед тим кладуть квіти до квасилівського пам’ятника і до аншлагу нашої вулиці.

Департамент соціальної політики в умовах війни і тотальної економії коштів у рамках діючої Комплексної міської соціальної програми «Турбота» до Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з бюджету громади планує виплатити одноразову матеріальну допомогу потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зокрема, виплати будуть проведені учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які мають важкий стан здоров’я. Найстарішим нашим ліквідаторам. Ліквідаторам, які мають малу пенсію. ВП0 з інших регіонів України, котрі мають статус ліквідатора, евакуйованим у 1986-му із 30-кілометрової зони відчуження ЧАЕС, вдовам учасників ліквідації, які мають відповідний статус. Дітям, інвалідність яких пов’язана з чорнобильською катастрофою, активістам чорнобильського руху громади. Щиро дякуємо Департаменту соціальної політики за допомогу і підтримку.

Ятрить, погано заживає рана Чорнобиля на тілі України, до того ж розтривожена війною. 36 років пройшло з початку трагедії на Чорнобильській атомній електростанції, а здається, що все це було вчора: і повідомлення «ворожих голосів», і несміливі чутки зі сторони Чорнобиля, і першотравневі паради під попелом 4-го енергоблоку, і брехливий та боягузливий травневий виступ Горбачова…. Все це вже досить далека історія, бо після тих тривожних днів вже друге покоління українців стає на крило.

На закінчення хочу подякувати всім учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за колективний подвиг і привітати їх з Днем вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. А ми, правління міської Чорнобильської громадської організації, і надалі будемо робити все для того, щоб пам’ять про всіх, хто пожертвував собою, жила в наших серцях.

Попри всі негаразди військового стану ми, ліквідатори-чорнобильці, живемо і будемо жити далі.

Микола ГАЙБОНЮК, голова правління ГО «Рівненські ветерани-чорнобильці»