Правди ніде діти: тиражі друкованих періодичних видань з року в рік невпинно падають.
Це незаперечний факт – мешканці Рівненщини, як і українці в цілому, передплачують дедалі менше газет і журналів. Для прикладу, якщо 2019 року наші співвітчизники через Укрпошту передплатили 7,8 мільйона примірників, то торік – на 10 відсотків менше. Таку тенденцію фахівці пояснюють двома основними причинами: зниженням платоспроможності читачів (йдеться про старше покоління) та зростанням популярності електронних засобів інформації, яким віддає перевагу молодь. Отож, чимало періодичних видань, серед яких ітаке авторитетне, як «Дзеркало тижня», перейшли в інтернет-формат. Відтак, поповзли чутки, що друковані газети приречені на вимирання.
Рівненська дирекція Укрпошти має одні з найкращих показників в Україні
Однак, як свідчить світова практика, на паперовій пресі ще рано ставити хрест. Так, після періоду падіння ринку друкованої періодики, починаючи з 2016 року поволі почали повертати свого читача газети і журнали трьох найбільших європейських країн – Великобританії, Франції та Німеччини. А деякі видання навіть примудрилися збільшити свої тиражі. Доволі впевнено почувають себе в інформаційному просторі й друковані видання США, які зуміли знайти свою нішу.
Як буде з українськими ЗМІ? Редакція газети «7 днів» вирішила не обмежуватися висновками аналітиків, а поцікавитися думкою своїх читачів.
Любов РОМАНЮК, начальник управління культури і туризму ОДА:
– На кожен товар є свій покупець! Друковане видання відходить на задній план в інформаційному та медійному просторі урбанізованого населення, молоді, покоління-zoom. Проте залишаються представники сільського населення та споживач інформації певної вікової категорії, який сформував свій медійний стереотип саме на основі друкованого ЗМІ – зручно, доступно, традиційно. Тому наступні кілька десятків років друковані газети та журнали не втрачатимуть авторитету та запиту.
Мар’ян ГОДА, директор Рівненського пивзаводу:
– Як на мене, то друковані видання мають право на життя. Бо є категорії людей, які не користуються ні гаджетами, ні планшетами, ні комп’ютерами. Хоча особисто я все, що мене цікавить, знаходжу в інтернеті. На сайтах ЗМІ, в тому числі й «7 днів», переглядаю місцеві та всеукраїнські новини. Однак чимало пенсіонерів черпають інформацію з газет. Отож, вважаю, поки є попит, доти буде й пропозиція.
Щоправда, наскільки знаю, українським друкованим газетам тяжко виживати. Разом з тим на Заході (я доволі часто буваю за кордоном), коли їдеш в автобусі чи поїзді, бачиш, що практично весь салон чи вагон читає: молодь «сидить» у смартфонах, а старші люди тримають у руках пресу. Виходить, що кожен інформаційний продукт, скажемо так, має свого споживача. Тому, гадаю, що поруч з електронними існуватимуть і паперові ЗМІ.
Світлана ГОРОШКО, речник обласного управління лісового та мисливського господарства:
– Вважаю, що у майбутньому друковані ЗМІ все ж поступово відходитимуть – у результаті природного процесу зміни і розвитку суспільства, де все більше зростає запит на швидкість, динаміку, оперативність, лаконічність. Хоча припускаю, що повністю газети та журнали в їх традиційному – паперовому вигляді – не зникнуть. Оскільки постійно існуватимуть їхні прихильники, хоч і не так багато, як раніше. Не виключено, що це будуть не новиннєві ЗМІ, а якісь більш вузькоспеціалізовані, аналітичні, тематичні.
Ольга СТЕЛЬМАХ, директор Міського будинку культури:
– Сьогодення в газет і журналів є. звісно ж, не таке, як раніше. Є люди, переважно старшого покоління, які читають лише газети. Вони звикли так отримувати інформацію. Я теж читаю газети, але, як правило, більша частина інформації уже мені відома з цифрових медіа. Подобається читати газету чи журнал, бо це дає відчуття, що ти відволікаєшся від поточних справ. Однак зараз більшість людей, коли мають вільну хвильку, не беруть до рук журнал чи газету, а вмикають смартфон і занурюються в соцмережі. Така реальність.