Як на свій вік, Мишко був невеличкий на зріст та дуже худорлявий. А як могло бути інакше: жив із нетверезою матір’ю, без батька. Мали однокімнатну квартиру, де крім старих газет та брудних пляшок нічого й не було, бо мати з дружками все пропивала.
Уроки Мишко робив у школі. Там і залишав портфель та підручники, бо й це мати пропила б. Зимову одежу Мишка тримала у себе влітку класна керівниця після того, як у грудні Мишко прийшов до школи як завжди голодний та ще й в самій сорочці: мати пропила зимовий одяг та черевики. Дитину давно б забрали від такої «матусі» до дитячого будинку, проте Мишко завжди опирався. Йому вже п’ятнадцятий рік, він підробляє (зароблені гроші тримав у сусідів), йому допомагає школа та сусіди, бо батька не знав не тільки Мишко, але й його мати. Рідних в них не було. А хто ж буде доглядати за матір’ю, як його не буде поряд? А що вона може зробити з квартирою…
Мишко був спокійним (як не дивно) та ввічливим хлопчиком. Усі в домі його любили та допомагали. Хто, як і чим міг.
Хлопчина підростав, мати пиячила. І от одного разу будинок сколихнула страшна звістка:
Мишко убив чергового співмешканця своєї матері.
Тітка Зіна, найближча сусідка Мишка, розповідала, що мати з волоцюгами, як завжди, пиячили, чи вже навіть обкурились. Співмешканець поліз із ножем на Мишкову матір, то Мишко і не втримався… Різноманітні чутки та плітки поширювались…
І на досудовому слідстві, і в суді Мишко вину визнав.
Під варту його не взяли, бо малий. Крім того і сусіди, й у школі – всі стали на його захист. Розповідали про важке життя, про вічно нетверезу матір (до речі, після випадку зі співмешканцем вона одразу зникла з квартири), про тягу дитини до гарного, до книжок, праці, життя, про його працьовитість, охайність та стриманість.
Кримінальну справу не раз відкладали, бо зникла матір Мишка, свідки (з однієї компанії з матусею) до суду не з’являлися…
Мишко акуратно з’являвся до суду, приходив до адвоката. Він любив ходити до юридичної фірми: його слухали, співчували, допомагали, належний захист він отримував безкоштовно.
Адвокатові Мишка по справі ніби й усе було зрозуміло, проте якийсь сумнів не давав спокою. І чим далі, тим більше. Не раз розмовляла з хлопцем, питала, чи каже їй правду…
- Вчорашні безробітні- сьогодні кваліфіковані оператори котелень на Рівненщині приступили до роботи
- Хотів поїхати до дому: у Рівному «на гарячому» затримали викрадача авто
Мишко спочатку наполягав, що каже усе, як було. Потім став ховати очі та відмовчуватися. Нарешті зізнався, що нікого не вбивав: мати в черговий раз у нетверезому стані побилася з також нетверезим співмешканцем, вхопила ніж та вбила… Усе це було на очах у сина. Зробивши це, мати вперше за багато часу протверезіла і стала плакати, що якщо її посадять, то вона ніколи не вийде з місць позбавлення волі.
Мишко вирішив їй допомогти і взяв провину на себе. Про це він зізнався тільки адвокату, а на судовому засіданні продовжував наполягати, що злочин скоїв він. Але на цей час сумніви щодо вини Мишка були і в судді, і у прокурора. Справу відправили на додаткове розслідування і в подальшому Мишка до кримінальної відповідальності не притягали.
Матір його зникла, її так і не змогли розшукати.
Мишко вивчився, працює, має сім’ю, дітей. Своїй першій дитині, дівчинці, він дав ім’я матері.
Ірина ОМЕЛЬЧЕНКО
Постійно бути в курсі новин Вам допоможе наш Telegram