«Їдемо зранку в Рясники. Мала Лесуня (4,5 року) сидить з Миросею позаду водія. З динаміка в автобусі лунає якась москворота пєсєнка. І тут моя дитина починає виписувати водієві: “А чому у вас ввімкнена москальська музика? Вимкніть її. Чому ми маємо слухати її своїми вухами?”».
Так описав батько дівчинки в соцмережі ситуацію, у якій його неповнолітня донечка проявила характер.
Здавалося б, нічого незвичного, бо ж дівчинка виховується в добре знаній у Рівному просвітянській родині Міськових. І в мами, і тата вже інше прізвище, але любов до неньки України плекають з покоління в покоління не лише у своїй сім’ї, але й популяризують українське слово, пісню, вишиванку серед інших людей.
Як часто ми ігноруємо, абстрагуємось чи просто сидимо невдоволені, коли чуємо у транспорті виконавців, «творчість» яких лише засмічує радіоефір, а відтак наше життя. Натомість вчинок дівчинки для багатьох може стати прикладом не бути байдужими, а, якщо хочемо змін, робити зауваження і досягати бажаного результату.
Багато хто може запитати, а до чого тут музика? Звісно, так можна сказати про все. Але, якби люди більше турбувалися про якість музики для слухання, ми б не жили в руїні. Якби згуртованим і свідомим було наше суспільство, то не гинули б молоді чоловіки, віддаючи своє життя за Україну.
То, може, варто жити, щоб не було байдуже?!
Оксана ПИЦЬКА