Життя триває і під час карантину. Яке воно, коли ми п’ємо каву дома при увімкненому телевізорі, де в стрічці новин – сумна статистика. Чого чекають в різних куточках світу від карантину.
Сьогодні газета “Сім днів” вийшла на зв’язок з Atlantov Max, далекобійник з Рівного, зараз перебуває в Італії, Мілан. Щоб з перших вуст дізнатися який він карантин за кордоном.
Отже, сьогодні подаємо ситуацію в Італії.
Atlantov Max: Я вже вдруге за це тиждень в Італії. Знаходжуся поблизу Мілану – це 30 км. від Бергамо, самого епіцентру захворювань Covid-19. Я маю кілька завантажень і відвантажень по роботі. Сюди масово відмовляються їхати далекобійники, через ситуацію з коронавірусом.
Доставки зросли в ціні у 2-3 рази, проте нам ніхто більше не платить, буває навіть не доплачують, а ми ризикуємо своїм здоров’ям. Проте ризикувати ніхто не хоче і відмовляються їхати, востаннє їду сюди і я.
Я дуже стримана людина, але повірте, знаходитися наразі тут важко як морально так і психологічно, я вже не говорю про фізичну втому. Найбільше хворих на півночі, де за словами місцевих, проживає найбільше китайців, саме тому італійці вважають таку складну ситуацію з захворюванням.
Траси фактично пусті, в бік Італії їдуть лише фури і зрідка машини. Зі сторони Італії на виїзд в Швейцарію машин більше, хоча в Швейцарії теж пусто, але не так як у Італії. Всі заклади закриті, такі як Макдональдс, автосалони, великі торгові центри. По вулицях кожні 20-хв чути швидкі карети з сиренами. Часто видно військові машини, італійці кажуть, що це возять трупи до крематоріїв, інші – що це масштабні навчання військових, в яких планують задіяти 20 тисяч військових. Хоча в такий період це складно уявити.
Людей на вулицях майже нема. Італійці дуже серйозно віднеслися до карантину, а місцева влада дозволяє виходити з дому лише по продукти. Місцевий італієць мені розказував, що простояв у черзі за хлібом 3 години.
Черги до продуктових магазинів спостерігаються всюди у великих магазинах та малих крамничках.
Взагалі ця тривожна ситуація сильно передається. Бо я сюди часто їжджу і звик бачити дещо інше – італійці веселі, емоційні, на вулицях шум, гамір.
А зараз – тиша відчуваєш себе сталкером посеред покинутого міста, наче герой блокбастеру, зійшов з кінострічки. Проте ми пишемо не фільм, а ми проживаємо цей моторошний кадр.
Записала Аліна Будафенко