Із Рівного “вимітають” залишки радянської доби

Діліться корисною інформацією з друзями:

За два місяці у Рівному вдалося завершити те, чого не доробили за попередні 7 років дерусифікації та декомунізації. Про те, чого нарешті позбулося наше місто, журналістові «7 днів» розповів секретар Рівненської міської ради Віктор ШАКИРЗЯН.

– Упродовж двох місяців тривав започаткований вами активний процес перейменування вулиць. Чи можна вже говорити про його завершення?

– Наша комісія поставила перед собою амбітну мету – не затягуючи час, очистити місто від комуністичних символів і російських назв. Ми всі розуміємо, що українську культуру намагалися максимально асимілювати, включити в російський контекст. Зробити так, щоб українського в Україні залишилося мінімум. Тому тут так інтенсивно вулиці називали іменами радянських діячів або російських письменників. Все це робилося для того, аби українська культура та історія виглядали маленькими і навіть мізерними на тлі роздутої величі російської культури, імперської та радянської історії. Зараз ми хочемо раз і назавжди цю тему закрити. На сьогодні можемо констатувати той факт, що вже перейменували 59 міських об’єктів. Залишився мізер. Думаю, на наступному засіданні ми поставимо у питанні дерусифікації та декомунізації міста жирну крапку. Само собою, треба ще в належний стан привести об’єкти, де відбувались демонтажі та перенесення. Ці місця мають виглядати пристойно і естетично тільки уже без радянської символіки.

– Долучившись до дерусифікації, рівняни запропонували кілька сотень нових назв вулиць. Які серед них виявилися найбільш оригінальними?

– Пропозицій справді було багато та різних. Про такі, наприклад, як Байрактарська, Джавелінова я навіть не згадую. Таких було дуже багато. Також пропонували назвати вулицю на честь Джо Байдена, Бориса Джонсона, керівника Генерального штабу. Чимало було і гарних пропозицій. Але мені здається, що мали врахувати позицію наших краєзнавців. Їхня концепція грунтувалася на тому, аби хоча б частково назвати вулиці іменами наших місцевих митців, діячів театру, культури, історичних постатей. Щоб люди зацікавилися і більше дізналися про них. Це для того, аби Рівне не виглядало порожнім у культурному та історичному сенсі. Я вважаю, що це гарна ідея. Тому частину вулиць комісія вирішила назвати іменами саме місцевих діячів культури та мистецтва. Коли поцікавитеся життєвим і творчим шляхом цих людей, зрозумієте, які це талановиті та знакові постаті.

– Дехто з містян переживав, що через перейменування вулиць їм доведеться міняти документи, які прив’язані до старих назв, провести перереєстрацію юридичних осіб, а це зумовить певні витрати.

– Давайте відразу розставимо всі крапки над «і». Не потрібно нічого міняти. За винятком хіба що, якщо хтось бажає, то може поставити у своєму паспорті відмітку з новою назвою вулиці. Наголошу, що цього не вимагається, все це робиться добровільно і головне – безкоштовно. Цю тему, як я знаю, роздувають у соцмережах любителі «руського міра». Мовляв, нащо це робити, це дуже дорого, людям доведеться всі документи міняти. Відповідаю. Це неправда, звичайна провокація. Місто витратило на дерусифікацію мінімум коштів, оскільки всі роботи виконувались силами і засобами наших комунальних підприємств. Людям це не коштуватиме взагалі нічого. Усі документи залишаються чинними у відповідних державних реєстрах, де до старої назви підтягуватиметься нова. Отож ті, хто розповсюджує всілякі нісенітниці, або зовсім ніколи не цікавились цією темою, або просто свідомо грають на руку окупантам.

– Що послужило відправною точкою для початку демонтажу в Рівному радянської символіки? Чому розпочали із пам’ятника Богомолова та САУ на пивзаводі?

– Почалося все з того моменту, коли окупанти оточили Маріуполь. Наші бійці мужньо трималися. По всій країні точилися запеклі бої. Аж ми побачили на центральній площі Костроми величезну літеру «Z». Це місто було нашим містом-партнером, тому одна з вулиць Рівного носила назву Костромської. Я попросив терміново зібрати комісію, де ми прийшли до висновку, що в Рівному нараховується багато об’єктів, по яких не було завершено декомунізацію. Півсотні вулиць носять назви російських і радянських діячів. І це в той час, коли Українська армія, стікаючи кров’ю, б’ється з окупантом! Коли бомби падають на мирні міста… Зберігати ці російські об’єкти на нашій території неприпустимо. До речі, всі ці танки (САУ на пивзаводі, танки на Пагорбі слави) за радянської влади (вдумайтеся лише!) були повернуті на захід. Ідеологічно продумано було, мовляв, хай там, на заході, знають і бояться. Та от війна прийшла до нас не із заходу, а зі сходу. Тому, демонтувавши САУ в районі пивзаводу, ми розвернули її дулом на схід. Взагалі ж зараз міркуємо продати цю САУ з аукціону чи якомусь колекціонерові. А на виручені кошти придбати техніку для ЗСУ. Наразі ведемо перемовини. Можливо, знайдемо того колекціонера, якому ця САУ цікава. На Пагорбі слави багато радянської техніки. Частина, мабуть, залишиться для музею. Але стільки, як там є, нам не потрібно. Ми не збираємось прославляти війну. Ми, українці, хочемо миру. Переможемо окупантів і будемо робити все можливе, щоб війни більше не було ніколи.

– Минулого тижня відбулося перепоховання з центрального парку міста на кладовище Дубенське останків Дундича. Яка доля чекає іншу могилу – не менш одіозного Богомолова?

– Богомолова чекає та ж сама процедура. Думаю, наступного тижня ми ці питання закриємо остаточно. Більше не будуть в центрі проєвропейського міста стояти пам’ятники червонокомандирам, які тоді, як і зараз, прийшли на нашу землю вбивати і грабувати.

– Була ідея на місці демонтованої на Театральній площі стели створити патріотичний стінопис. Чи не відмовились від цього задуму?

– Ні. Більше того, вже маємо певні напрацювання. За результатами проведеного конкурсу ідей маємо майже півсотні ескізів муралів. Вони дуже різнопланові. Дякую всім, хто відгукнувся і надіслав свої роботи. Всі вони дійсно якісні, важко вибрати найкращу. Думаю, ще будемо радитись з людьми, нехай і вони подивляться та висловлять свою думку. Найближчим часом презентуємо кращі роботи. Щодо самої стіни, то ми її теж маємо відремонтувати, заберемо бетонну зірку. Одне слово, підготуємо до розмалювання стінопису. Я би хотів, щоб мурал був не просто малюнком, а таким місцем, де відчувався б український дух. Дух наших воїнів, які (твердо у цьому переконаний) переможуть ворога і принесуть мир на нашу землю.

– Цікаво, що буде далі з демонтованою символікою на площі Перемоги?

– Всі об’єкти, які зняли, зберігаємо на території наших комунальних підприємств і, як уже казав, спробуємо створити музей, де все це використати в якості експонатів. Це великий проєкт. Його, звісно, почнемо реалізувати вже після війни і за умови, що знайдемо на музей якісь грантові кошти. Місту самотужки такі проєкти, на жаль, не по кишені. Якщо ні, спробуємо виставити на аукціон, а на виручені гроші зробимо гарний парк для людей. Буде Перемога, настане мир, матимемо гарний парк. А ці уламки тоталітарного минулого нам у цьому допоможуть.

Спілкувалася Ольга БОРИСЮК