Працюючи в Рівненському обласному державному архіві з матеріалами про визначних людей нашого краю в галузі мистецтва, я натрапив на особову справу свого колишнього вчителя, фольклориста, диригента Юрія Антоновича Цехміструка.
Читаю: «Георгій (Юрій) Антонович Цехміструк, син селянина містечка Килікієва Волинської губернії Острозького повіту (нині Славутського району Хмельницької області), народився 10 квітня 1895 року, православного віросповідання, навчався з 1912 р. у Волинській Свято-Федоровській церковно-учительській школі, в якій і закінчив курс навчання в 1915 році і показав за відмінної поведінки добрі успіхи. І на основі положення церковної школи від 1 квітня 1902 року йому присвоєно звання учителя початкового училища». З розповіді сина – Георгія Юрійовича – стало відомо, що Юрій Цехміструк до Другої світової війни один рік навчався у Краківській консерваторії. Згодом (через сімейні обставини) змушений був перервати навчання.
Ще з часів навчання у Рівненській музичній школі (початок 60-х років) пам’ятаю невисоку на зріст людину – скромну і привітну, ввічливу і щиру. Юрій Антонович викладав теоретичні дисципліни. Ось архівна довідка від 21 лютого 1940 року: «Дана тов. Цехміструку Юрію Антоновичу про те, що він від 1 жовтня 1917 р. до 1940 р. працював як учитель народних шкіл Рівненського району безперервно до останнього часу». Від 1 до 15 грудня 1940 року був безробітним. З вересня 1941 року Юрій Цехміструк призначений учителем співу в Рівненській гуманістичній українській гімназії ім. Т. Г. Шевченка, а з 1 березня 1942 року, в зв’язку з реорганізацією рівненських шкіл, був призначений учителем музики в школі й працював там до кінця життя.
Газета «Волинь» від 4 червня 1942 року писала: «1942 р. 31 травня, неділя. Хор окружної «Просвіти» в Рівному під проводом Ю. Цехміструка влаштував концерт, у репертуарі якого були пісні «Засяло сонце золоте», «Зеленая ліщинонька», «Котилася зірка», «Туман хвилями лягає», «Ой, чи пора», «Птичий хор».
Ця ж газета від 6 листопада 1942 року повідомила: «1 листопада, у неділю, відбувся концерт учнів Рівненської середньої музичної школи ім. M. Лисенка. Фортепіано веде Антонович, Згожельська, Жук, Рудіна, скрипка Шимановський, солоспів Намчині, духові Магрита, сольфеджіо Цехміструк».
Узимку 1992 року під час екзаменаційної сесії я зустрівся зі своїм давнім колегою, викладачем музпедфакультету Рівненського педагогічного інституту (нині гуманітарного університету) Костянтином Олексійовичем Устенком. Він показав мені записи «Волинські народні пісні» з архіву Ю. Цехміструка, датовані 1937 роком. Нотний матеріал був записаний у саморобному зошиті, меншому за поштовий конверт. Тут містилося близько двохсот народних мелодій, зафіксованих на території нинішніх Рівненської та Волинської областей, а також товстий зошит із текстами пісень (понад півтори тисячі) переважно польською мовою, фотографії людей, від яких він записував пісні. У папці було також два листи, датовані початком 1963 року і писані Д. О. Немченком до Ю. А. Цехміструка. Як я дізнався з розповідей, Дмитро Олексійович працював інспектором шкіл, диригентом Рівненського музично-драматичного театру. У рік згаданого листування був диригентом Вінницького муздрамтеатру. Що об’єднувало цих двох людей?
Цитую уривок із першого листа:
«Будучи у Києві, я майже остаточно домовився з директором видавництва образотворчого мистецтва та літератури тов. Біляковою Юлією Олександрівною про видання збірки пісень польських вашого запису і пісень сучасного Полісся мого запису. Адже для упорядкування збірки дуже багато треба часу і клопотів. Проспект збірки я вже надіслав у видавництво. Згідно цього проспекту численні комісії будуть засідати і вирішувати чи запланувати, чи ні збірку».
Ще уривок з другого листа від 9 квітня того ж року: «Вчора я ходив до І. Молдовіна (рецензент видавництва). Він ще не переглянув усіх пісень, але говорить, що окремі зразки пісень цікаві. Дуже придирливий до біографій пісень, правильного оформлення їх запису. В кожній пісні повинна бути дана відповідь, хто записав, від кого, село, район, область і рік».
І ще мою увагу привернула така згадка у цьому ж листі Д. О. Немченка: «В збірці «Волинські народні пісні для мішаного хору. Зладив Ф. Колесса», виданій у Рівному у 1937 році і знайденій мною у бібліотеці консерваторії, є такі прізвища записувачів пісень, як О. Жук і А. Жук чи це помилки, чи було два Жуки на Рівненщині? Хто такий С. Кальмуцький, М. Дуліб, І. Гіпський, К. Тимощук?
Іван Гіпський у 1937 році екстерном закінчив педагогічний факультет Варшавської консерваторії. Все життя працював вчителем музики і співів у загальноосвітній, згодом у музичних школах та педагогічному інституті. Був організатором і диригентом багатьох колективів, зокрема Кременецького вчительського хору, виступав як співак-соліст та композитор. У 1935-1937 роках співпрацював із журналом «Muzyka Polska» (1935, № 4; 1936, № 23; 1937, № 6), куди надсилав матеріали про музичне життя Кременеччини.
У 1938 році І. Гіпський здійснив свої перші фотодокументи народної пісенності. Про це свідчить облікова карта від 31 жовтня 1938 року, що він протягом одного дня на трьох валиках записав 13 вокальних мелодій. Про подальшу його роботу відомостей немає, але на цьому І. Гіпський не зупинився».
Созонтій (Сергій) Кальмуцький вів хор у Рівненській гімназії, а після нього – Юрій Цехміструк. Ці прізвища підписані під піснями, які «зладив» Ф. Колесса. Збірник підписаний самим Ф. Колессою. Підпис такий: «Високоповажному професору П. Козицькому з висловом глибокої пошани передає Філ. Колесса». В збірці 12 пісень. Дуже жаль, що чомусь немає пісні з Вашим записом». З листів відомо, що Юрій Антонович знав Філарета Колессу і записував пісні з фонографом. Збереглися фотографії поліського костюма одного з лірників, чиї пісні записував Ю. Цехміструк.
У листі від 9 листопада 1997 року професор Львівського вищого музичного інституту ім. М. Лисенка Богдан Луканюк подав мені додаткові відомості про Юрія Цехміструка, доповнюючи нашу розмову з цього приводу, яка відбулась у Рівному на кафедрі музичного фольклору, де професор читав дисципліни з фольклору.
Про збиральницьку діяльність Юрія Цехміструка, який був окружним інспектором народних хорів Волинського воєводства, працівником кураторії шкільної округи в Рівному, у замітці «Рятуйте народну пісню і музику» в тижневику «Wolyn» (1938, № 5, с. 7) сказано таке: «Окружний інспектор народних хорів пан Юрій Цехміструк має в своєму розпорядженні вже понад 700 оригінальних, переважно обрядових пісень Волинського населення на фонографічних валиках, які вислав до Фонографічного архіву…». Фактично він передав записи 425 народних музичних творів, здійснені за 38 днів (V-VI, VIII, 1936; IV-V, ІХ-Х, ХІІ, 1937) на 126 валиках.
Юрій Цехміструк упорядник збірника з 19 пісень під назвою «Wolyn» (Katowice, 1938), що вийшов у серії «Biblioteczka рiesni regionalnuch», «Народні хори на Волині в тижневику «Wolyn» (1933, № 52, с. 5).
У статті «З історії збирання волинського музичного фольклору в міжвоєнний період» професор Б. Луканюк пише:
«…На самому початку тридцятих років відділ позашкільної освіти кураторії Луцької шкільної округи у Рівному оголосив серед учителів конкурс на записування волинських народних мелодій. Хто вийшов його переможцем і чи був узагалі такий встановити не вдалося, але за короткий термін було зібрано понад триста (за іншими даними понад 500) записів. Було видано дві збірки пісень… Іншу збірку дещо пізніше видав Ф. Колесса, включивши до неї обробки чотирьох пісень з Рівненського повіту, трьох з Кременецького, двох з Дубенського, по одній з Луцького та Володимир-Волинського (одна пісня не має географічної паспортизації). В примітках композитор вважав за обов’язок указати записувачів аранжованих народнопісенних мелодій І. Гіпського, М. Дулібу, А. Жука, С. Кальмуцького, К. Тимошука, завдяки чому можна дізнатися бодай про кількох з багатьох учасників конкурсу».
Помер Ю. А. Цехміструк 17 грудня 1968 року. Похований у Рівному.
У 1995 році, до 100-річчя від дня його народження, вийшло дві збірки народних пісень з Рівненської та Волинської областей у його записах: «Ой на горі ряст цвіте» та «Ой зійдися, родинойко», які упорядкували Людмила Гапон-Січкарук, Ельжбета Рижик, Богдан Столярчук та Костянтин Устенко.
Нині готується повне видання записаних ним пісень під редакцією професора Львівської музичної академії ім. M. Лисенка Богдана Луканюка. Ось його лист від 6 лютого 2002 року:
«Вчора отримав передані Вами нові матеріали про Ю. Цехміструка та вже бігло їх переглянув. Перші враження такі: ноти – це тільки чернетки тих мелодій, котрі ми вже маємо у картотеці; отже, наявні тексти записів 1937 року не мають своїх мелодій. Тож перед нами повстає нелегке питання: що робити? Чи включати нові матеріали в збірник, чи ні?З одного боку, для нас, музикантів, відсутність мелодій якби зовсім знецінює всі оці нові матеріали і возитися з ними ніби й немає сенсу. Однак, з іншого боку, якщо вже сказано «а» (в збірник мають бути включені всі записи 1936 року), то треба казати і «б» (додавати записи 1937 року, нехай лише текстові). Тим більше, що задумано видати все з архіву Ю. Цехміструка й у той спосіб зробити йому пам’ятник хоча б для історії. Видання повних записів за 1936 рік було б нелогічним без такого повного видання записів за 1937 рік. А перевидати лише мелодії, хай в новій редакції, значить «повернуть усе на круги своя».Тут є над чим задуматися і Вам, і мені».
Наприкінці минулого року з ініціативи Богдана Луканюка та автора цих рядків за підтримки президії Рівненського обласного краєзнавчого товариства було відкрито меморіальну дошку Юрію Цехміструку на будинку № 22 по вул. Соломії Крушельницької в Рівному, де останні роки він проживав. Це стало вшануванням гідної пам’яті про невтомного фольклориста, педагога і диригента.
Богдан СТОЛЯРЧУК, мистецтвознавець