Саме тому під час науково-практичної конференції «Онкологія Рівненщини – минуле, сьогодення, погляд в майбутнє» з участю провідних спеціалістів онкології з усієї України обговорювалась ідея трансформації Рівненського обласного протипухлинного центру в Північно-Західний регіональний центр онкології.
Подія відбувалась у минулі четвер-п’ятницю і була приурочена до 70-річчя онкоцентру. Перш ніж виступили зі своїми науково-практичними розвідками та дослідженнями провідні онкологи з різних областей України, учасників привітали перші люди нашого міста і краю, а також авторитети галузі.
Голова обласної державної адміністрації Віталій КОВАЛЬ:
– За сімдесят років, які налічує історія обласного протипухлинного центру, в цьому закладі сформувалась ціла школа онкології. Сьогодні протипухлинний центр потужно розвивається. Тож недарма на виїзному засіданні Комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування Верховної Ради України було прийнято рішення довершити будівництво ще одного корпусу нашого протипухлинного центру і створити на його базі західноукраїнський центр онкології.
Міський голова Рівного Володимир ХОМКО:
– Справа, якою займаються онкологи, надзвичайно актуальна. У народі постійно є сподівання, що станеться якесь дивовижне відкриття, і ця хвороба буде подолана раз і назавжди. Та навряд чи це станеться одномоментно і швидко. Однак нині людям з діагнозом рак можна продовжити життя і полегшити страждання, і це вже важливо. Так, це непросто. Насамперед тому, що галузь онкології надто затратна.
Якщо порівняти попереднє приміщення онкодиспансеру в Тютьковичах з нинішнім комплексом, то це як небо і земля. У Тютьковичах від одного вигляду тих приміщень хотілося вмерти. Але зробили новий онкоцентр і про той старий вже забуваємо. А коли в новому вже приміщенні купили за раз обладнання на 60 мільйонів гривень, це був справжній прорив. Хіба під силу такі затрати одному місту чи й області без підтримки держави? Для хворих також курси лікування, хіміотерапії надзвичайно затратні. З огляду на статистику онкології (на жаль, невтішну) і той факт, що хвороба постійно «молодшає», суспільство, в тому числі наше місто, мусить витрачати на боротьбу з раком чим далі, тим більші кошти.
Президент Українського товариства радіаційних онкологів, професор, завідувачка науково-дослідного відділення радіаційної онкології Національного інституту раку Валентина ІВАНКОВА:
– Мої рівненські колеги приборкали нову апаратуру, освоїли нові методики і набули унікальний досвід. Невипадково тепер до Рівного їдуть вчитися онкологи з інших областей України. Це цілком заслужене визнання їхнього поступу.
Колектив центру-ювіляра та всіх учасників конференції також вітали голова обласної ради Олександр Данильчук, профспілкові лідери, головні лікарі онкологічних закладів з Херсона, Полтави, Житомира, Вінниці, Луцька, Хмельницького, Києва. Чернівців… Трудовий колектив та окремі його працівники отримали нагороди й відзнаки різних рівнів.
Коли ж шквал вітань та нагород вщух, у залі стало навіть ще цікавіше. Бо що може бути ціннішим для спеціалістів, які живуть своєю справою, ніж можливість поговорити про цю справу, обмінятися досвідом, згадати пройдений шлях і зробити спробу заглянути в майбутнє?
З великим інтересом присутні слухали головного лікаря Рівненського обласного протипухлинного центру, заслуженого лікаря України, члена правління Національної асоціації онкологів України Григорія Максим’яка з його ретроспективною доповіддю про напрями розвитку онкологічної служби Рівненщини. Нинішній протипухлинний центр, у складі якого є дванадцять відділень, розповів головлікар, почався у 1949 році з невеличкого онкокабінету при відділі охорони здоров’я облвиконкому. А відоме всім старим і не дуже старим рівнянам колишнє приміщення онкодиспансеру в Тютьковичах було збудоване задовго до цього, в 1898 році, та встигло послужити і земською лікарнею за царської Росії, і повітовою – за Польщі, і військовим госпіталем – за німецької окупації.
Головний лікар крок за кроком пройшов у своїй доповіді 70-річний шлях онкодиспансеру, згадав імена відомих лікарів, які працювали тут в різні часи і писали цю історію своєю працею. Старожили ще пам’ятають зіркові імена Бориса Квашенка, Григорія Барановського, Юрія Семенюка, Михайла Кириллова, Володимира Дрижака, Миколи Кочетова та багатьох інших талановитих лікарів, хірургів, які не тільки кожен свого часу рятували людські життя, а й зробили безцінний внесок у розвиток онкології, надбали досвід, що є цінним і понині.
Практично половину часу з 70-річної історії Рівненського обласного протипухлинного центру цим закладом керує нинішній головний лікар Григорій Максим’як. Це завдяки його ініціативі та цілеспрямованості центр перебрався з Тютькович у нинішні сучасні шикарні корпуси і нині в рамках медичної реформи, що відбувається в Україні, заслужено претендує на першість у своїй спеціалізації серед тотожних закладів Північно-Західного регіону України.
На деяких деталях цього процесу зупинився у своїй співдоповіді завідувач відділення протипухлинного центру, доктор медичних наук, професор Віктор Жильчук. Реформи, які здійснювались в онкології області в роки вже незалежної України, припали саме на долю нинішнього керівника закладу. Вони йшли двома паралельними шляхами, розповів Віктор Євгенович. З одного боку необхідно було терміново забрати пацієнтів із жахливих умов Тютькович, створити гідні умови для лікування онкохворих в новозбудованому закладі, модернізувати технічну базу установи, оснастити її сучасною діагностичною та лікувальною апаратурою. З іншого – підготувати плеяду фахівців сучасного рівня, здатних у стінах нового диспансеру повноцінно працювати з використанням нового обладнання та нових методик. «Сьогодні,– констатував факт Віктор Жильчук,– в нашій установі підготовлено більш як десяток онкохірургів, які досконало оволоділи технікою оперативних втручань при різній локалізації пухлинного процесу і будь-якої миті здатні очолити ті чи інші підрозділи установи».
Далось те непросто. Адже і нові корпуси, і сучасне обладнання коштують немалих грошей, доцільність виділення яких треба було доводити на різних владних рівнях. Великою мірою це вдалося саме завдяки авторитету і наполегливості нинішнього головлікаря закладу.
Наприклад, надзавданням була докорінна модернізація радіологічного корпусу з придбанням лінійних прискорювачів останнього покоління. Але саме завдяки цьому обладнанню рівненські онкологи можуть нині забезпечити лікування відповідно до європейських та американських протоколів. І саме завдяки цьому з кожним роком у протипухлинному центрі Рівного лікується все більше пацієнтів з інших областей України. А це і є найпереконливіший аргумент на користь створення Північно-Західного регіонального онкологічного центру саме на базі Рівненського обласного протипухлинного центру.
Людмила МОШНЯГА