Як твердять священики, “печатка диявола” хоч і існує, але не має нічого спільного з чіпізацією, якою лякають на тлі пандемії. Ситуація з коронавірусом у світі, запровадження карантину та різних обмежень спровокували хвилю панічних настроїв та «страшилок».
Фейкові (недостовірні) повідомлення сприймаються багатьма як істинні. Серед іншого довелося почути й таке: коли буде винайдена вакцина від коронавірусу, це щеплення зроблять обов’язковим і разом із рідиною людям вводитимуть мікрочіпи. Кажуть, що це буде зроблено не лише для масового контролю населення. Нібито майбутня чіпізація – це та сама «печать диявола», про яку згадується в Біблії. То чи дійсно це так і чи варто боятися чіпів, які буцімто прищеплять усім, ми запитали в клірика Свято-Покровського собору ПЦУ, протоієрея Петра Мартинюка.
– Що стосується чіпізації, своєрідного позначення населення, то ця тема – не нова. Вона порушувалася вже не раз. Навіть тоді, коли впроваджували ще паперові паспорти.
Згодом перед введенням ідентифікаційних кодів для всіх громадян, пізніше – коли запровадили біометричні паспорти. І зараз говорять, що з вакциною від коронавірусу вводитимуть чіпи. Я б поставив ці розмови в один ряд із такими темами, як світовий уряд, масонські ложі та різноманітні теорії змов. Нині люди налякані, тому й виникають сумніви і страхи.
Що ж до «печатки диявола», то дійсно в одкровенні Іоана Богослова ми знаходимо згадування про печать звіра, яка буде накладена на людину – на чоло і на руку. Мені подобається думка преподобного Єфрема Сиріна (християнський святий, що жив уIV ст., – прим.ред.), який, говорячи про прихід антихриста, трактував це так, що люди будуть думати і робити так, як велить диявол. Тобто
якщо людина, живучи, творить зло і думає відповідно, то на ній уже є печать зла.
Це вже уособлення диявола в цьому світі. От чого ми повинні боятися. Боятися робити зло, щоб не бути близьким до диявола.
– Тобто йдеться не про матеріальні знаки на чолі й руці кожної людини?
– Тут мова йде про те, що в людини в думках і як вона чинить. У цій розповіді є певний символізм. Хоча, якщо говорити про книгу Іоана Богослова, то треба зауважити, що вона є апокаліптичною, говорить про майбутнє. Але ніхто зі святих отців не тлумачить одкровення в пророчому сенсі. Коли ми говоримо про Чорнобильську катастрофу, то згадуємо про зірку Полин, яка впала. І багато людей померло від води, в яку впала та зірка. Про одкровення і майбутнє ми можемо говорити вже в періоді здійснення пророцтва. Щодо печаті антихриста і всього описаного, то в перші роки християнства вважалося, що це стосувалося імператора Нерона, який був найлютішим гонителем християн, знищив тисячі невинних людей. Бо розшифрування імені імператора збігалося з числом диявола.
– Тож боятися чіпізації не варто?
–Потрібно заспокоїтися і пам’ятати слова апостола Павла: ніщо нас не може віддалити від Бога, як ми самі себе віддаляємо. Якщо ми живемо за заповідями Божими, думаємо і чинимо по-християнськи, то ніщо нас не зможе відштовхнути від Бога.
– Як церква пояснює нинішню ситуацію: хвороба, яка вразила і забрала багатьох людей, обмеження, запроваджені у багатьох країнах? Чому так відбувається? Що це: покарання, випробування чи попередження?
– Усе відбувається за промислом Божим. Християнин має оцінювати своє життя і світ, робити для себе певні висновки. Був час, коли ми перестали цінувати мир, сприймали його, як належне, і події 2014 року нам ще раз нагадали, як потрібно плекати мир. Ми забули про природу і стали знищувати довкілля. Тепер бачимо, як змінюється наша земля, клімат. Мусимо замислитися. Забули про своє здоров’я в гонитві за чимось «важливішим». І от Господь таким чином постукав у наші двері.
Тож через такі «стукання Божі» ми повинні побачити, на що варто звернути увагу і що змінити.
Це своєрідний знак для людини: варто задуматися про своє здоров’я, спосіб життя.
Ми не вічні на цій землі, тож потрібно цінувати те, що маємо, бути вдячним і добрішим до інших людей. Як у 2014 році ми згадали про благодійність, про те, як уміємо допомагати своєму ближньому, так само й тепер ми згадуємо, що можемо бути добрими і знову почали цінувати працю лікарів.
Складні часи змушують людей сконцентруватися, переосмислити своє існування і змінити його. Коли людина живе у стані вседозволеності і раптом щось втрачає, то одразу починає цінувати втрачене. Це нагадування про те, що насправді важливо.
Наталія НИРКОВА
Постійно бути в курсі новин вам допоможе telegram-канал газети «7 днів»