Не кляніть людину, навіть якщо вона зіпсувала все ваше життя. Адже прокляття повертається – і це не пусті слова.
Не знаю, чому раптом спливла у пам’яті ця моторошна історія… Років десять тому на автобусній зупинці, коли поверталася з рідного села, прочитала дивне оголошення. Написане воно було нерівним почерком, на звичайному аркушику в клітинку.Зміст приблизно такий: «Хто вкрав у мене гаманець 6 вересня, того проклинаю і всю його сім’ю теж. Кістки переламаєш, очі повитікають, здохнеш у муках, місяця не мине, якщо не повернеш гаманець за адресою…» – і вказана адреса, намальовані якісь ієрогліфи, схожі на пентаграму.
Запам’яталося, що після прочитаного залишився в душі осад страшний, ніби сама до цієї крадіжки якимось чином причетна… Під’їхав автобус, позаду мене сіли дві жінки. Мимоволі підслухала їхню розмову.
А говорили вони теж про це дивне оголошення. За їхніми словами, написав його місцевий п’яничка Борис. У нього й справді нещодавно хтось поцупив гаманець.
Одна з жінок розповідала іншій:
«Я його ще з 1987 року знаю, відколи поселилася неподалік. Страшна людина! Пам’ятаю, собак вішав у лісочку поряд зі своєю хатою, знущався над всіма. Одружувався тричі. Але одна дружина зникла без вісти, інша поїхала до райцентру і викинулася з вікна п’ятиповерхівки. Третя, кажуть, втекла…
Сусіди всі бояться його, він, як нап’ється, починає клясти всіх, бігає від хати до хати, на стінах всілякі каракулі пише. На ранок на порогах люди знаходять якусь землю. Не ладиться життя у його сусідів. Хто міг – продали свої хати, повиїжджали геть, а ті, хто не зміг, мучаться. Він справжній відьмак, ніде не працює, але завжди гроші має на випивку. Іноді навіть дозволяє собі викликати таксі і їхати до райцентру. Ой, не заздрю я тому, хто у нього гаманець витяг…»
І, мабуть, забула б я цю пригоду і розповідь двох жінок, коли б одного разу не сталося… Однієї неділі знову опинилася я на зупинці в селі. А неподалік побачила міліцейський автомобіль і ще одне авто, в якому перевозять трупи до моргу. На зупинці лежав великий чорний мішок з трупом всередині, довкола метушилися люди.
Згодом зустріла дільничного, запитала, що ж сталося. Він розповів, що на зупинці знайшли того самого Бориса. Руки й ноги в нього були переламані, одне око виколоте. До нього боялися підходити, думали – п’яний, як завжди. А він лежав і стогнав. Коли підійшли, то виявилося, пізно вже. Згадалося мені в ту мить його оголошення: все, що він злодію побажав, з ним і сталося. Може, все ж є межа злоби і в людей, котрі так запекло бажають нещастя іншим? Можливо, до нього повернулося все те, що він побажав іншим?
Галина МОГИЛІВСЬКА
Читайте також:
- Зморшки повідають про проблеми зі здоров’ям
- На замітку рівненським дачникам: коли що садити і сіяти в травні
Постійно бути в курсі новин Вам допоможе Telegram-канал газети «7 днів»