Чемпіона світу з кікбоксингу, майстра спорту міжнародного класу Романа Кроля по праву вважають живою легендою рівненського спорту. Піднявшись свого часу на найвищий Олімп, уславлений єдиноборець уже сам виховав цілу плеяду чемпіонів. А віднедавна співзасновник відомого далеко за межами нашого краю бійцівського клубу «Ліга чемпіонів» став ще й уповноваженим представником Спортивного комітету України в Рівненській області.
Про нові, взяті на себе обов’язки, Роман Кроль розповів журналістові «7 днів».
– Оскільки наша зустріч планувалася ще під час січневого локдауну, втім в силу різних причин відбулася лише зараз, перше запитання звучатиме так: як всілякі обмеження і заборони позначаються на розвитку фізичної культури і спорту?
– Відповідь на це запитання дам, виходячи з висновків, зроблених у ході чемпіонату Рівного з кікбоксингу WAKO, який ми проводили в лютому цього року. Так, хлопці вийшли в ринг. Вони більш-менш підготувалися, ми їх підтягнули. Але відразу було помітно, що кікбоксери втратили всі необхідні для ведення поєдинку кондиції. Це, безперечно, наслідки локдауну. Бо, якщо взяти наших членів національних збірних, які, слава Богу, не мали ніяких обмежень у тренуваннях, то вони чудово відпрацювали в ринзі. А от масовий показник, особливо по дитячому і юнацькому спорту, свідчить, що локдаун вплинув негативно. Отож, якщо говорити спортивною термінологією, то зараз маємо виводити спортсменів Рівненщини з детренованого етапу. Це означає, що бійці повинні не менше як два місяці системно працювати і виконувати спеціальні комплекси вправ для того, щоб вийти принаймні на етап, коли розпочинається вже загальнобазова підготовка.
Ось такі наслідки локдауну. А якщо ще простіше сказати, то локдаун і заборона займатися фізичною культурою і спортом гублять наш генофонд. Адже діти (як і дорослі) мають бути рухливими. Фізична культура і спорт – це певне фізичне навантаження. Якщо людину змусити просто сидіти в чотирьох стінах – це однозначно негативно позначиться на стані здоров’я. Як тоді можна говорити про виховання здорової нації? Для чого всі ті державні програми, на які витрачаються мільйони гривень, якщо людям просто забороняється займатися тим, чим вони мають займатися вже з народження?
– На щастя, нині спортивне життя поволі відновлюється. До яких змагань готуються зараз ваші вихованці?
– Відверто кажучи, мені подобається використовувати таку концепцію, як наші вихованці, наші рівняни. Якщо, зокрема, говорити про кікбоксинг WAKO, то є міська збірна, яка нині готується до трьох випробувальних етапів. Буквально на цьому тижні виїжджаємо на всеукраїнський турнір у Бровари Київської області. Пізніше, у березні, відбудуться змагання в Одесі. А в квітні пройде відбірковий турнір у Вінниці. Тож рівняни готуються поборотися за місця у складі національної збірної. Це попри те, що в Рівному вже є два члени національної збірної з кікбоксингу WAKO і є член національної збірної з таїландського боксу Муай тай ІФМА. Це доволі титуловані рівненські спортсмени.
– Як стало відомо, у Рівному до чемпіонату світу готується киянка. Як вона потрапила до рівненського табору?
– Це 20-річна киянка Аліна Мартинюк, яка давно знає мене по роботі в національній федерації. Зараз вона дійшла до того рубікону, коли в її житті необхідно щось міняти. Через це вирішила змінити регіон і тренерський склад. Чому обрала Рівне? Бо бачить, як розвиваються наші спортсмени. Ми її прийняли. Вона показала себе. Я побачив Алінині перспективи, які зараз втілюються в певні результати. Спортсменка вже більше як рік на Рівненщині, тож приносить бали у скарбничку спортивних здобутків Рівненської області. Ми забезпечуємо її житлом і харчуванням, екіпіруванням, усім необхідним для ефективної підготовки. На теперішньому етапі вона потрапила до складу національної збірної з таїландського боксу Муай тай ІФМА, який занесений до переліку змагань Всесвітніх ігор (це олімпіада серед неолімпійських видів спорту). Аліна Мартинюк – перший номер у національній збірній. Відповідно за півроку поїде у Таїланд, де відбудеться чемпіонат світу, на якому вона боротиметься за путівку на Всесвітні ігри 2022 року у алабамі (США).
– А тепер запитання як до уповноваженого представника СКУ: які функції покладаються на нього?
– Передусім підтримка. Зокрема, неолімпійських видів спорту. На Рівненщині, скажімо, це осередки таїландського боксу Муай тай ІФМА, кікбоксингу WAKO, самбо та інші. Отож, до обов’язків уповноваженого представника СКУ належить розширення діалогу з місцевими органами влади, підприємцями, навчальними та комунальними спортивними закладами, який сприятиме розвиткові фізичної культури в регіоні.
Взагалі діяльність Спортивного комітету України регламентують два важливі закони, які повинен знати кожен функціонер. Перший, який уже вступив у силу, про категорійність (тут є три категорії) неолімпійських видів спорту, а другий – про пріоритетність їх фінансування відповідно до категорійності. Щоправда, як це нерідко буває, чи не в кожному регіоні мають місце такі явища, як лобіювання, лояльність, особисті знайомства, котрі впливають на встановлення пріоритетності. Відтак одне з моїх завдань – визначити, хто у нас, на Рівненщині, дає найкращі реальні результати, а тому заслуговує на першочергову підтримку. От взяти, для прикладу, прекрасну школу самбо в Квасилові, яка є справжньою, відомою в усьому світі Меккою самбістів. Чого лише варті чемпіон світу з самбо Микола Коба і заслужений тренер України Дмитро Коба, вихованець якого Тимур Самедов нещодавно виборов золото Чемпіонату світу! Тож завдання уповноваженого представника СКУ – знайти таких людей, підтримати їх стипендіями, квартирами. Звучить претензійно, але так має бути.
– Чи є надія, що так і буде?
– Надія завжди є. Її підсилюють перемовини, які відбулися нещодавно з представниками місцевої влади. Наприклад, ми зустрічалися з секретарем Рівненської міської ради Віктором Шакирзяном, який не просто любить спорт, а й знає наших збірників і поділяє думку, що їх треба підтримувати і мотивувати. Він і його команда «Рівне Разом» уже традиційно підтримують спортсменів Рівненщини. Також відбулася зустріч із заступницею міського голови Рівного Мариною Кузмічовою. Як результат, задумали поставити в колії програми розвитку єдиноборств. Йдеться насамперед про призначення стипендій для провідних спортсменів і їхніх тренерів, щоб у них, так би мовити, не згасав спортивний інтерес. Тобто говорили про те, що їх необхідно стимулювати та допомагати здобувати першість на спортивних аренах, реалізовуватись у спорті. Адже спортсмен – це така ж професія, як усі інші. Він теж має за щось жити.
Словом, намагаємося налагодити з міською владою робочий діалог, і наразі маємо підтримку, хоча поки що й теоретичну. Як буде далі, покаже час.
Спілкувався Василь ГЕРУС