Перші грами ваги, дні поруч із лікарями й довге очікування виписки — так починався шлях трьох родин з Рівненщини, чиї діти народилися передчасно. Мами розповіли свої історії, а лікарі пояснили, як виходжують таких малюків і на що зважати після повернення додому.
15 листопада світ відзначає День передчасно народжених дітей. За даними електронної системи охорони здоров’я (ЕСОЗ), у 2025 році в Україні передчасно народилися 8 298 дітей — це близько 5% від усіх пологів. Від початку 2026 року передчасно народилися уже 6 437 дітей.
Для батьків це непростий шлях: тижні поруч із лікарями, перші обережні дотики і щоденне очікування нових грамів ваги. Але кожна така історія — ще й про любов, віру і команду підтримки, яка гуртується довкола маленької людини.
У національній програмі підтримки батьків «Шлях батьківства» зібрали історії трьох мам з Рівненщини. Разом із завідувачкою неонатального центру Рівненської обласної дитячої лікарні Катериною Макарчук та сімейною лікаркою Оленою Мацех розібралися, як виходжують малюків і що найбільше допомагає родинам на цьому шляху.
Тетяна, мама двох дітей. Син народився на 28-му тижні з вагою 960 грамів
Тетяні — 38, вона живе неподалік Рівного. Удома в неї велика родина: чоловік, 15-річна донька, син Святик і 91-річна бабуся.
У грудні Святику виповниться чотири. Він має чудову пам’ять: віршик запам’ятовує з двох прочитань, а торік у яслах був єдиним, хто розповів вірш на святі. Зараз у нього період нескінченних «а чому?». Свята цікавить усе: чому світять зорі, що робить холодильник і як працює кондиціонер.
Чотири роки тому хлопчик з’явився на світ майже на три місяці раніше. Пологи були стрімкими, і для Тетяни це стало повною несподіванкою.
«Я думала, що передчасно народжені діти — це ті, хто народився на сьомому-восьмому місяці. А тут — невідомість і страх, що буде з такою крихіткою. Лікарі щодня пояснювали, що таке буває і таких діток виходжують, і це дуже заспокоювало», — згадує вона.
Святика одразу забрали в реанімацію, бо йому потрібна була підтримка дихання.
Тетяна приходила до сина щодня і щоразу питала, скільки грамів він набрав. «Він був зовсім крихітний. Досі пам’ятаю це відчуття, коли радієш навіть плюс двом грамам набору ваги», — каже вона. Сина годували через зонд зцідженим грудним молоком. А найщасливішою миттю тих днів став перший контакт «шкіра до шкіри», коли Святика вперше поклали Тетяні на груди. «Маленьке щастя, яке страшно взяти на руки», — так вона описує це відчуття.
Увесь час Тетяну підтримували медики, чоловік і сім’я. Психологиня пологового порадила їй шукати те, що відволікає, і Тетяна почала в’язати для сина крихітні шкарпетки. За той час вийшло чотири пари. Лікарка давала їй читати книжки про догляд за передчасно народженими дітьми, і це теж допомагало відволіктися та краще зрозуміти, що відбувається з малюком. А ще Тетяна щодня вірила, що все буде добре. Вона була переконана: турбота та професійна підтримка медиків допоможуть пройти цей непростий шлях.
Після трьох місяців у лікарні Святик повернувся додому, щойно набрав заповітні 2200 грамів. Там на нього вже чекала старша сестра, якій не терпілося потримати братика на руках.
Святик росте допитливим і веселим, а найкращою його подругою стала прабабуся. Колись вона працювала вчителькою, тож навчила правнука багатьох українських пісень і віршиків. Їх він знає дуже багато.
Тетяна не приховує, що шлях від народження передчасно доношеної дитини до сьогоднішніх успіхів був непростим. Він вимагав багато терпіння, сил і віри — як від самого Святика, так і від усієї родини. За кожним новим умінням, маленьким досягненням стояли хвилювання, турбота, підтримка та щоденна праця.
«Такі діти дуже сильні духом. Їм, як і їхнім батькам, доводиться долати чимало труднощів. Але кожен маленький успіх, кожне нове вміння нагадує, скільки всього вони можуть. Головне — вірити в дитину, підтримувати її та радіти кожному кроку вперед», — говорить мама.
Катерина, мама двох доньок. Анастасійка народилася на 27-му тижні з вагою 1280 грамів
34-річна Катерина зараз у декреті й виховує двох донечок. Її чоловік Ігор служить у війську. Старшій, Анастасійці, яка народилась передчасно майже чотири, а два роки тому в родині з’явилася ще одна донечка — Поліна.
Настя народилася на 27-му тижні при зрості лише 37 сантиметрів. Цей період був для Катерини дуже важким: на 25-му тижні почали підтікати навколоплідні води, а в той самий час родина переживала ще й особисті потрясіння.
Після пологів вона була зовсім знесилена, але думала лише про те, щоб побачити доньку. Щойно дозволили, Катерина пішла до неї в реанімацію.
«Я не плакала. Просто дивилася на свою маленьку дівчинку і всім серцем просила, щоб вона трималася. Я щодня була біля кювеза: розмовляла з донькою і співала їй пісеньки, щоб та чула мамин голос», — говорить мама.
На той момент, за словами Катерини, її тримали віра в свою маленьку дівчинку, підтримка лікарів і медсестер, а ще мами, з якими вона проходила цей шлях у відділенні. «Ті, хто пережив подібне, розуміють одна одну без зайвих слів», — каже вона.
Повернення додому стало для родини довгоочікуваним щастям, хоча спершу Катерина хвилювалася за кожен подих і кожне годування. Поступово страх змінився впевненістю. Катерина навчилася розуміти доньку і нарешті могла просто обіймати її і бути поруч.
Мамам, які зараз проходять цей шлях, вона радить вірити в себе і свою дитину: «Наші малюки набагато сильніші, ніж нам здається. Для них ми — цілий світ». А близьким нагадує: найбільше мамі потрібні не поради, а присутність. «Будьте поруч, обійміть, вислухайте. Нагадайте, що вона не сама, а ви завжди поруч».
Олена, мама трьох дітей. Син Давид народився на 31-му тижні з вагою 1490 грамів
Олені — 39, вони з чоловіком живуть в Рівному і разом виховують трьох дітей. Давид — її середній син, і саме він народився передчасно.
Сьогодні Давидкові три з половиною роки. Він ходить у садочок, із задоволенням грається з іншими дітками, гарно їсть і розвивається відповідно до віку. А для мами за кожним таким буденним моментом стоїть особлива історія.
Давид з’явився на світ у 2023 році, на 31-му тижні вагітності. Перші два тижні він провів у реанімації, а потім ще місяць — у неонатальному центрі обласної лікарні.
«Було багато переживань і запитань: що, для чого і як. Не завжди розуміла, що відбувається і чого чекати далі. Але віра, підтримка лікарів і медсестер допомагали не втрачати спокою та надії», — згадує Олена.
Найбільше вона хвилювалася перед поверненням додому. У лікарні поруч були медики, які могли підказати, допомогти, відповісти на запитання. А вдома відповідальність за маленького сина повністю лягала на батьків.
Олена боялася зробити щось не так: неправильно взяти Давида на руки, перевернути чи дати ліки. Здавалося, що кожна дія потребує особливої обережності, а будь-яка помилка може зашкодити малюкові. Упевненість приходила поступово — через щоденну турботу, досвід і спостереження за сином.
Давид проходив реабілітацію, спостерігався у невролога. Родина вчилася жити в новому ритмі, радіти навіть невеликим змінам і не поспішати порівнювати свій шлях із чиїмось іншим.
З часом страхів ставало менше, а впевненості — більше. І ось сьогодні Давидко вже ходить у садочок, має свої дитячі справи, друзів та улюблені заняття. Для когось це звичайні етапи дорослішання, а для Олени — моменти, які нагадують, скільки всього родина пройшла разом.
Батькам, які зараз переживають схожий досвід, Олена радить не залишатися наодинці зі своїми страхами, не боятися запитувати й довіряти фахівцям, які допомагають дитині. І найголовніше — не забувати про любов, близькість і турботу, яких потребує кожен малюк.
«Передчасно народженим дітям, як і всім іншим, потрібні величезна любов, тепло маминих рук і відчуття, що мама поруч. А ще важливо пам’ятати: не потрібно вимагати від себе неможливого чи боятися кожного кроку. Ви поступово навчитеся розуміти свою дитину, а вона відчуватиме вашу любов і підтримку», — говорить Олена.
Передчасне народження: що каже лікарка-неонатологиня
Завідувачка неонатального центру Рівненської обласної дитячої лікарні Катерина Макарчук пояснює: передчасно народженою вважають дитину, яка з’явилася на світ до завершення повних 37 тижнів вагітності.
Лікарі розрізняють кілька груп: екстремально недоношені — це малюки, народжені до 28 тижнів, вони найвразливіші; діти, народжені на 28–32 тижні, теж глибоко недоношені, але вже зріліші; далі йдуть помірно недоношені (32–34 тижні) та пізні недоношені (34–37 тижнів). Кожен випадок розглядають індивідуально: що менший термін, то довший шлях виходжування.
Чому діти народжуються раніше
Причин багато, і вони пов’язані зі станом мами, плода й плаценти. Знизити ризик допомагають планування вагітності, вчасні медичні огляди, лікування хронічних захворювань і кваліфікований супровід лікарів-гінекологів/-инь. Але Катерина Макарчук наголошує:
«Передчасне народження може бути і спонтанним, навіть за повного обстеження жінки й фахового супроводу вагітності. Це світова проблема. І тоді найважливіше — виходити дитину та забезпечити їй якісне життя».
Перші тижні: одна команда
У передчасно народжених малюків ще незрілі легені, нервова система, серце, зір і слух. Тому перші тижні вони зазвичай проводять у реанімації. Там лікарі/-ки підтримують дихання, вводять сурфактант — спеціальний препарат, який допомагає розкритися легеням, — і цілодобово стежать за всіма показниками.
Малюки перебувають в інкубаторі, який автоматично підбирає температуру й вологість, максимально наближені до тих, у яких дитина розвивалася б до народження. Зверху інкубатор накривають спеціальною накидкою, щоб захистити дитину від світла й шуму. Якщо малюк уже засвоює молоко, мама зціджує його, і дитина отримує його через зонд. Коли годувати через шлунок ще не можна, поживні речовини вводять внутрішньовенно і розраховують їхню кількість індивідуально.
«Батькам усі ці апарати, датчики й трубочки можуть бути незрозумілими. Але кожна така деталь — частина величезної “машини”, яка бореться за життя», — каже Катерина Макарчук.
Мама може бути поруч із дитиною в будь-який момент: говорити з нею, торкатися, цілувати. Цей зв’язок додає сил і мамі, і малюкові. «У перші тижні батькам важливо усвідомити: вони, дитина і лікарі — одна команда», — підсумовує лікарка.
Перший рік — дуже важливий
«Діти, які народилися передчасно, потребують особливої уваги, ретельнішого спостереження та індивідуального підходу. Важливо розуміти, що їхні потреби можуть відрізнятися від потреб дітей, народжених вчасно, і враховувати це під час кожного огляду», — розповідає сімейна лікарка Олена Мацех.
Лікарі мають уважно стежити за фізичним розвитком: використовувати спеціальні таблиці зросту й набору маси тіла для передчасно народжених дітей, оцінювати харчування та роботу травної системи. Важливо вчасно виявляти й коригувати можливі дефіцити, зокрема заліза, фолатів і вітаміну B12, вони мають велике значення для розвитку дитини.
Окремий надзвичайно важливий напрям — вакцинація. Діти, які народилися раніше терміну, особливо вразливі до інфекцій, тому їх важливо захищати вчасно. Не варто відкладати щеплення лише через те, що дитина народилася раніше. Більшість вакцин вводять за календарним віком, без корекції на термін народження, з урахуванням клінічного стану та особливостей конкретних вакцин. Це стосується і рекомендованих щеплень проти пневмококової та менінгококової інфекцій, ротавірусу та інших інфекцій. Особливо важливо не пропустити вікові вікна для вакцинації проти ротавірусу, адже для неї існують чіткі вікові обмеження.
«Батькам важливо знати, що вони не самі. Медична команда має бути поруч, пояснювати, підтримувати й допомагати вчасно реагувати на потреби дитини. А батькам — не боятися запитувати, звертатися по допомогу та помічати кожен крок уперед у розвитку малюка», — додає лікарка.
Більше порад і рекомендацій щодо розвитку та виховання дитини можна знайти на YouTube-каналі «Шлях батьківства». Національна програма «Шлях батьківства» реалізується за підтримки Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України, Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей, Європейського Союзу та ЮНІСЕФ.
Журналістка та медіаменеджерка з багаторічним досвідом роботи у регіональних медіа. Працює з темами соціальної політики, життя громад, комунальних рішень та створює матеріали про сучасні історії Захисників України. З 2023 року — директорка редакції газети «Сім днів» і головна редакторка сайту 7dniv.rv.ua.