Берегиня традицій свого краю живе у Немовицькій громаді на Рівненщині. Марія Данилівна Одарчук знає та виконує дуже багато старовинних псалмів, колядок, весільно-обрядових та інших пісень.
«Приїздіть! У нас така колоритна бабуся!» – потелефонувала днями моя колега з Немовицької громади Оксана Матюк, спеціалістка з культури в місцевій сільській раді. Мова йшла про 80-річну Марію Данилівну Одарчук, яка знає та виконує дуже багато старовинних псалмів, колядок, весільно-обрядових, поховальних, сирітських пісень тощо. Розповідає Ірина РАЧКОВСЬКА-БАКОВЕЦЬКА, директорка Рівненського обласного центру народної творчості.
Вона з Іллею Закіровим, студентом-фольклористом з КНУ, годин зо три записували спів і розповіді Данилівни та її активної до розвитку традицій у селі доньки Антоніни.
Берегиня традицій свого краю
Пані Марія розповіла про особливий звичай у селі Немовичі – «Старці» на Варвари. Група молоді переодягається у старців (бідних людей, які колись ходили просити милостиню) і ходять ввечері на свято Варвари по хатах – віншують і просять щось дати. Їх обдаровують, а хто надумає уникнути цього, то старці нароблять шкоди біля хати, у дворі, з домашнім господарством. Скоріше, така традиція пов’язана з частим перебуванням у селі справжнього старця, про якого згадує Марія Данилівна, що приходив у період її молодості на місцевий сільський базар і співав псалми, грав на гармошці й виконував старовинні народні пісні, розповідав притчі та багато молитв. Одну з таких жінка запам’ятала й до цих пір нею молиться:
На Божой гори церковка стояла,
Там Божа Мати спочивочок мала.
Пошов до її Син її: «Матьонко любезная!»
А вона каже: «Сину не спала,
Тебе в сни видала:
по темний ліс подведено,
терновим винком наложано,
под нихти цвахи забивано,
християнску кров розлівано».
В неділю пораненько
Зойшло сонце раненько,
Взяла Мати Сина за рученьку,
Повела на утреню,
з утреня на службу,
Із служби на море.
На мори камень лежить
На камені престол стоїть
На престолі книги лежат і свічки горять
Стоїть Бог, головку склонив:
«Ох ти Петре, ох ти Павлє,
Не бойтеса мої муки,
Возмите хреста в руки
Пойдите по всому свиту,
Скажите старому, малому,
Убогому і багатому, –
Хто буде Божої Матьонки сон пам’ятати,
Не буде в води потопати,
В вогні помирати
І з наглої смерти помирати.
Царски Ворота одчиняцца,
А пекельні зачиняцца
І Господь Бог вселицца».
Господи Боже, занеси мою душу
До святого Єрусаліма,
Де Господь Бог спочиває
Тило й душу очищає.
Марія Данилівна та її донька Антоніна розповіли, що в їхньому селі та безпосередньо в їхній родині до цих пір на поминальні дні, особливо перед Різдвом, проводять обряд «святкування Дідів і Баб» (коли в домівки приходять душі померлих родичів) – коли всі повечеряють, їжа залишається на столі, тільки замінюються чисті ложки (виделки не можна, бо душі можуть поранитися). Все це залишається на ніч. Декому з села, хто не дотримується обряду, вночі сняться померлі родичі, що хочуть їсти, а їх не пригощають…
Колисанки для дітей і дорослих
Знає Данилівна й цікаві колисанки як для діток, так і жартівливі для дорослих про «мамку одну, а батьков п’ять». Показала свої хустки, які ще за польські злоті купувала, а також автентичні сорочки й фартушки, які сама шила й вишивала гладдю.
Вона неймовірно натхненна жінка – дуже багато молиться за Україну і свій народ. Щиро бажає, щоб усі українці дожили до її літ і ще й пережили! Дай Боже бабі Марії ще довго залишатися берегинею традицій свого краю, а її родині – достатку та щасливої долі у своїй, нашій державі!
- Подолав 2136 км велосипедом щоби допомогти військовим в Україні
Французький журналіст 2136 км велосипедом зі Львова до Брюсселя заради допомоги українським військовим. За 25 днів подорожі Себастьяну Гоберу вдалося зібрати понад 315 тисяч гривень на придбання пікапа французькому добровольцю Джонатану та його підрозділу, які воюють за Україну.
Читайте також: