Матері та дружини полеглих Захисників із громад Рівненщини стали героїнями фотопроєкту «Сильні. Незламні. Люблячі – 2027». Для майбутнього календаря жінок фотографували у старовинному українському вбранні в етносадибі на Кореччині.
Старовинні сорочки, барвисті хустки, вишиті рушники й намисто. Речі, які десятиліттями зберігалися в українських родинах, тепер стали частиною незвичайної фотосесії. У традиційному народному вбранні перед камерою постали жінки, які втратили на війні своїх рідних. Їхні портрети увійдуть до календаря «Сильні. Незламні. Люблячі – 2027».

Для зйомок обрали етносадибу Марії Федорчук-Стецьків у селі Топча на Кореччині. Це не музей у звичному розумінні, де експонати стоять за склом, а будинок, у якому серед старожитностей живе сама господиня. Пані Марія роками збирає предмети, що збереглися в українських оселях і можуть розповісти про побут та звичаї попередніх поколінь.
Лише текстильна колекція налічує близько тисячі експонатів. Тут є народний одяг, рушники, намітки, хустки, скатертини. Чимало й речей повсякденного вжитку, найдавніші з яких датуються ХІХ століттям. Саме в такому оточенні фотографиня Оля Герасимчук створювала світлини для майбутнього календаря.

Учасниці приміряли українські строї, добирали головні убори та прикраси. Однак задум полягав не лише в тому, щоб зробити гарні фотографії. Ініціаторка проєкту, директорка Рівненського обласного центру народної творчості Ірина Рачковська-Баковецька, хотіла, щоб жінки мали нагоду поглянути на себе по-іншому – не лише крізь пережиту втрату.
– Ми хочемо, щоб ці жінки побачили себе не лише крізь призму пережитого болю, а й такими, якими вони є: красивими, сильними, незламними та люблячими, – пояснює Ірина Рачковська-Баковецька.

Подібний календар обласний центр народної творчості вже випускав у 2024 році. Тоді задум виявився настільки важливим для учасниць, що організатори вирішили до нього повернутися.
– Побачивши, наскільки важливим, емоційним і цінним цей проєкт став для його учасниць, ми вирішили повторити цю історію, – розповідає авторка ідеї.

Цього разу до фотосесії долучилися представниці Березнівської, Мізоцької, Бабинської, Малинської та Рівненської громад, а також Звягеля Житомирської області. У кожної з них своя історія, яку не передаси одним знімком. Та й фотографиня прагнула показати не пережите горе, а самих героїнь.
– За кожною світлиною – не просто жіночий портрет, а особиста історія любові, втрати, пам’яті, гідності та сили жити далі, – говорить Ірина Рачковська-Баковецька.
Зйомки стали частиною творчої поїздки на Кореччину, організованої в межах її авторської ініціативи «Культура пам’яті через традиції і мистецтво».

Після фотосесії пані Марія пригощала гостей домашніми пирогами, яблуками, різними смаколиками й навіть топчанською наливкою. А далі вони вирушили до Корця, де в місцевому музеї ознайомилися з історією краю та оцифрованою спадщиною знаменитої Корецької порцеляни.

Була в програмі й інша за настроєм зупинка. Разом із Корецькою міською головою Людмилою Дмитрук учасниці відвідали стелу пам’яті загиблих захисників громади.
Упродовж одного дня знайшлося місце і для знайомства з українськими традиціями, і для спілкування, і для вшанування тих, кого вже немає поруч. Захід провели Рівненський обласний центр народної творчості та місцеві партнери за фінансової підтримки підприємця й волонтера Олександра Брички.
Та значення таких зустрічей, як зауважує Ірина Рачковська-Баковецька, не обмежується майбутнім календарем. Для жінок це ще й нагода провести день разом, у незвичному середовищі. Не на офіційній церемонії, де вони передусім родини полеглих військових, а на зустрічі, присвяченій їм самим. Поспілкуватися, приміряти красиве вбрання, відкрити для себе нові місця й хоча б ненадовго відволіктися від щоденних турбот.

Наступного року ці портрети з’являться на сторінках календаря «Сильні. Незламні. Люблячі – 2027». На них будуть жінки, чиє життя змінила війна. Але фотографії розповідатимуть не лише про втрату. На них залишиться те, що не змогла відібрати війна, – жіноча краса, любов і бажання жити далі.
Фото Ірини Рачковської-Баковецької
Джерело: https://drive.google.com/drive/folders/1cJIPQgm6sFFZElWh2-DE9BoC2WpXYDK5?usp=drive_link

Журналіст із понад тридцятирічним досвідом роботи в регіональній пресі. Працює з темами місцевого самоврядування, суспільного життя, історії, культури та розвитку громад. З 2018 року головний редактор газети “Сім днів”
У різні роки був кореспондентом, завідувачем відділу, заступником головного редактора та головним редактором у виданнях «Вільне слово», «Рівне», «Літопис Заходу», «Рівненська газета» та «Сім днів». У 2018–2023 роках очолював редакцію газети «Сім днів» і керував діяльністю ТОВ «Рівненська газета “Сім днів”».
У 2013 році отримав звання Заслуженого журналіста України.





